Структурні особливості простого ускладненого речення у творчості Галини Пагутяк (за матеріалом роману "Радісна пустеля")
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.3(91).2019.76-83Ключові слова:
просте ускладнене речення, Галина Пагутяк, роман "Радісна пустеля", однорідні члени речення, відокремлені члени речення, вставні і вставлені конструкції, уточнювальні члени речення, звертання, комбіноване ускладнення.Анотація
У статті представлено комплексний аналіз структурно-семантичних особливостей простих ускладнених речень у творчості Галини Пагутяк. Матеріалом розвідки слугували синтаксичні конструкції, зафіксовані методом суцільного обстеження тексту роману "Радісна пустеля". Схарактеризовано проблеми, пов'язані з такими дослідженнями, зокрема суперечності у визначенні ускладнювальних засобів, взаємодії формально-граматичної структури та семантико-синтаксичного рівня. Описано домінантні моделі й периферійні вживання окремих структурних типів. Досліджено функціональні параметри ускладнення аналізованих одиниць у художньому тексті. З'ясовано, що просте ускладнене речення в зазначеному творі різнотипне за синтаксичним наповненням, є домінантним в усій структурі художнього полотна. Установлено, що особливістю простих ускладнених речень в аналізованому тексті є переважання конструкцій з однорідними та відокремленими членами; менш поширені ускладнення простих речень вставними і вставленими конструкціями, уточнювальними членами, звертаннями, словами-реченнями. Лексично багатими та інформативно наповненими є синтаксичні одиниці з комбінованим ускладненням. Доведено, що використання письменницею простих речень, ускладнених однорідними членами й звертаннями, вносить у художню оповідь розлогість та експресивність переданої інформації, надає їй емоційного забарвлення; залучення конструкцій із відокремленими членами, вставними та вставленими одиницями сприяє активізації уваги читача, створює особливу симетричність художнього розповідання, легкість, прозорість і витонченість викладу думки; насиченість тексту простими реченнями, ускладненими нечленованими конструкціями, дозволяє реалізувати авторський задум (виразити ствердження чи заперечення, спонукати до дії, дати емоційну оцінку, відтворити питальну інтонацію тощо). Завдяки статистичному підрахунку використаних у романі домінантних ускладнень простого речення засвідчено дотримання письменницею норм української мови щодо поширення їх у художньому мовленні.
Посилання
Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка. Москва, 1973. 423 с.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ, 1993. 368 с.
Вінтонів М. О., Аксьонова І. О. Типологійні вияви синтаксичних конкретизаторів у сучасній українській мові. Science and Education a New Dimension. Philology. 2018. Вип. 6(47). С. 71–74.
Волох О. Т., Чемерисов М. Т., Чернов Є. І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. Київ, 1989. 334 с.
Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. Київ, 1991. 192 с.
Дзядик Ю. І. Структурні типи речень з однорідними присудками в художньому дискурсі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія Філологія. 2019. № 40 (2). С. 38–40. DOI : https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.40.2.9.
Кухарчук І. О. Відокремлення у структурі простого речення: теоретико-методичний аспект. Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 16. Т. 2. С. 69–73. DOI : https://doi.org/10.32843/2663-6085- 2019-16-2-14.
Пагутяк Г. В. Записки Білого Пташка: два романи та повість. Київ, 1999. 151 с.
Тютюма Т. Типологійні вияви простого ускладненого речення крізь призму дидактичного аспекту. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Педагогічні науки. 2019. Вип. 2. С. 310–318. DOI : 10.31494/2412-9208-2019-1-2-310-318.
Цимбалюк-Скопненко Т. В. Українська авторська лексикографiя: здобутки та перспективи. Українська мова. 2010. № 2. С. 3–13.