Особливості структурно-функціональної організації лексико-семантичного поля "земля" в поетичній мовотворчості Лесі Українки
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.3(91).2019.69-75Ключові слова:
лексико-семантичне поле, поезія, мовна картина світу, Леся Українка, ядерна зона, периферійна зона, земні об'єкти, лексема, сема.Анотація
У статті представлено комплексний аналіз одиниць, що формують лексико-семантичне поле "земля" в поетичній картині світу Лесі Українки. Обґрунтовано актуальність аналізу вказаного лексико-семантичного поля як певного семантичного центру, який інтерпретує ключові поетичні образи та індивідуальну мовотворчість письменниці загалом. Матеріалом слугували поетичні тексти авторки, уміщені в збірках "Поезії. Поеми" та "Нехай мої струни лунають...", із яких лексичний фактаж було дібрано методом суцільного мовного обстеження й детальної фіксації. У процесі дослідження визначено лексичну наповнюваність ядерної та периферійної зон аналізованого лексико-семантичного поля. За допомогою дистрибутивного методу та методу лексико-семантичної сполучуваності з'ясовано зв'язок одиниць-домінант із фольклорними образами та власне авторською семантичною наповненістю, зображуваними реаліями та змістовим навантаженням тексту загалом. Описано подвійну семантику цих лексем як певної стихії та символічного репрезентанта образу України. Відзначено філософське осмислення авторкою біблійного образу "землі обітованої". Схарактеризовано контекстуальну синонімічну близькість ядерної одиниці з лексемою поле, що найчастіше реалізує сему ʻнаціональний простірʼ. Представлено смислову наповненість репрезентантів периферійної зони аналізованого лексико-семантичного поля. Відзначено, що вони вжиті в поетичних текстах Лесі Українки як у прямому значенні з номінуванням чітко окреслених територіально чи за призначенням ділянок землі, так і в переносному, виявленню якого сприяє супровідний контекст. Проаналізовано видозміни семантичних компонентів периферійних одиниць на рівні реалізації важливого для поетичної мовотворчості письменниці протистояння "своє" / "чуже". Зроблено висновок, що представлені образи лексико-семантичного комплексу "земля" реалізовані на різних проблемних рівнях поезії Лесі Українки – філософському, психологічному, соціальному.
Посилання
Бублейник Л. Особливості художнього мовлення. Луцьк, 2000. 282 с.
Василевич Г. Я. Словотворчі засоби образності поетичної мови Лесі Українки. Вісник Запорізького національного університету. 2012. № 1. С. 95–101.
Поліщук О. Міфопоетичний світ Лесі Українки: лінгвоперсонологійний аспект. Лінгвістичні студії. 2018. № 36. С. 72–77. DOI : 10.31558/1815-3070.2018.36.11.
Пономарьова Л., Веретеннікова Р. Лексико-семантичне поле як спосіб уявлення мовної картини світу письменника на прикладі твору Генріха Сенкевича "Комо Грядеши". Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2019. Вип. 24. Т. 2. С. 93–97. DOI : https://doi.org/10.24919/2308-4863.2/24.176828.
Савчук Н. Застаріла лексика української мови у функційномотиваційному аспекті. Філологічний часопис. 2017. Вип. 1 (9). С. 74–84. DOI : https://doi.org/10.31499/2415-8828.1.2017.138795.
Словник української мови : [в 11 т.] / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін. Київ, 1972. Т. 3. 744 с.
Тямушева В. М. Лексичні особливості поетичного мовлення Лесі Українки. Матеріали XLV Науково-технічної конференції ВНТУ, Вінниця, 23–24 березня 2016 р. URL : http://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum 2016/paper/view/246 (дата звернення 06.09.2019).
Українка Леся. Нехай мої струни лунають...: вибрані поезії Лесі Українки / упор. Н. Г. Сташенко. Луцьк, 2009. 224 с.
Українка Леся. Поезії. Поеми / упор. Р. Радишевський та О. Ставицький. Київ, 1989. 501 с.
