Відтворення класичного сюжету засобами фентезі доби постмодернізму: інтермедіальний контекст
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.3(91).2019.44-52Ключові слова:
фентезі доби постмодернізму, примусовий наратив, графічний роман, інтертекстуальінсть, інтермедіальність, фольклорні мотиви, Редьярд Кіплінґ, Террі Пратчетт, Ніл Ґейман, Вільям Шекспір.Анотація
У статті представлено порівняльний аналіз двох творів фентезі доби постмодернізму, які містять переспів комедії В. Шекспіра "Сон літньої ночі", – графічного роману Н. Ґеймана "Сендмен. Пісочний чоловік" (Том 3, "Країна снів", 1990) і роману Т. Пратчетта "Пани та пані" (1992). Метою розвідки є компаративний розгляд прикладів втілення класичного сюжету в полі взаємодії художніх практик засобами поетики літератури фентезі (як суто вербальними, так і інтермедіальними). Проведене зіставлення дає змогу простежити розвиток мотиву повернення ельфів, зміну рецепції названого мотиву в контексті еволюції образу "чарівного народу" як носіїв ілюзій та довести наявність опосередкованого творчого діалогу митців. У процесі розвідки виявлено ознаки наступності ідей та образів, які походять як із комедії Шекспіра, так і з тексту-посередника – циклу казок Редьярда Кіплінґа "Пак з пагорбів". Визначено зв'язок використання інтертекстуальних прийомів з ідейними домінантами названих творів. Виокремлено елементи дистанційної дискусії двох авторів: потрактування образу чарівного народу загалом та образу Пака (архетип трікстера) зокрема, а також роль ілюзії та її носіїв у житті людини. Обґрунтовано висновки про особливості реалізації сюжету повернення ельфів у графічному романі та в прозовому творі: форма коміксу дає змогу поєднати покадрове візуальне відтворення подій та мову художнього літературного твору, натомість роман – почути авторські коментарі щодо вчинків персонажів, переглянути їхні ролі в розвитку сюжету. Підкреслено, що в графічному романі Ґеймана форма коміксу зумовлює специфіку читацького сприйняття завдяки підсиленню вербальних образів візуальними, взаємодії таких образів, а також особливої структурованості тексту. Доведено, що Пратчетт, відтворюючи основну композицію й окремі елементи п'єси Шекспіра, переосмислює роль чарівного народу, спираючись на первинні фольклорні уявлення та на ідею про згубну силу влади ілюзії, що є основою паразитичного світу ельфів. Дослідження дає підстави зробити висновок про функціонування сюжету, що виник завдяки казкам Кіплінґа: інсценізаця "Сну літньої ночі" як спосіб повернути зниклий "чарівний народ" реалізується в британській літературі по-різному та з різною метою, зокрема за часів постмодернізму цей сюжет слугує для подальшого переосмислення ролі ілюзії в житті людини. Оскільки з цитованих творів українською видано лише два томи "Сендмена", усі інші цитати надано в перекладі автора статті. Стаття є доповненою й допрацьованою версією доповіді, виголошеної на VI Симпозіумі ІЛ НАН України "Література в колі медій: інтермедійне поле художніх практик, рецептивні стратегії, синтез мистецтв" у 2013 році.
Посилання
Ґейман Н. The Sandman. Пісочний чоловік : пер з англ. Київ, 2018. Т. 2. 265 с.
Ґейман Н. The Sandman. Пісочний чоловік : пер з англ. Київ, 2018. Т. 3. 184 с.
Ерофеев В. Комиксы и комиксовая болезнь. В лабиринте проклятых вопросов. Москва, 1996. 448 с.
Канчура Є. Ідейно-композиційна роль ситуації зупиненого часу в романах Террі Пратчетта. Хронозрушення: концепції нелінійного часу у свідомості культур та літератур. Сучасні літературознавчі студії. Київ, 2007. Вип. 4. С. 92–97.
Канчура Є. Мотив єднання з землею у постмодерній фентезі (на матеріалі романів Террі Претчетта). Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. Збірник наукових праць. Львів, 2011. Вип. 18. С. 120–128.
Пронкевич О. В. Шекспір і популярна культура. Шекспірівський дискурс. Запоріжжя, 2010. Вип. 1. С. 262–271.
Тихомирова О. В. Полеміка з Шекспіром у літературі фентезі. Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. Львів, 2012. Вип. 20. Ч. 2. С. 176–183.
Шекспір В. Сон літньої ночі : переклад Ю. Лісняка. Т. 2. Київ, Дніпро, 1986. 624 с.
Abbott W. T. White Knowledge and the Cauldron of Story : The Use of Allusion in Terry Pratchett's Discworld : A thesis presented to the faculty of the Department of English East Tennessee State University In partial fulfillment of the requirements for the degree Master of Arts in English. May, 2002. URL : http://www.lspace.org/books/analysis/bill-abbott.html (дата звернення 15.12.2019).
Andersen D. Bewitching Writing. An Analysis of Intertextual Resonance in the Witch sequence of Terry Pratchett's Discworld. Aalborg University. November, 2006. URL : http://www.lspace.org/books/analysis/dorthe-andersen.html (дата звернення 15.12.2019).
Brown S. A. "Shaping Fantasies": Responses to Shakespeare's Magic in Popular Culture. Shakespeare 5: 2. 2009. Р. 162–176.
Cowie A. P., Lewis J. W. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. Oxford University Press, 2001. 1539p.
Gaiman N. The Sandman. № 13. New York : Vertigo (DC Comics), March, 1990. 32 p.
Gaiman N. The Sandman. № 19. New York : Vertigo (DC Comics), September, 1990. 32 p.
Gaiman N. The Sandman. № 75. New York : Vertigo (DC Comics), March, 1996. 48 p.
Lancaster K. Neil Gaiman's "A Midsummer Night's Dream" : Shakespeare Integrated into Popular Culture. Journal of American & Comparative Cultures. № 23. Pp. 69–77. URL : 10.1111/j.1537-4726.2000.2303_69.x.
Kipling R. Puck of Pook's Hill. London, Macmillan and Co., 1906. 305 p.
Mendlesohn F. Diana Wynne Jones: The Fantastic Tradition and Children's Literature. New York, London, Routledge, Taylor and Francis Group, 2005. 275p.
Pratchett T. Lords and Ladies. New York, Harper Torch, 2002. 568 p.
Pratchett T. A Hat Full of Sky. New York, Harper Collins Publishers, 2004. 278 p.
Pratchett T. Wyrd Sisters. London, Corgy Books, 1989. 332 p.
