Власне ім’я як один з найважливіших чинників формування національної ідентичності в сучасній Україні

Автор(и)

  • Г. М. Доброльожа

DOI:

https://doi.org/10.35433/philology.2(90).2019.60-68

Ключові слова:

ім'я, прізвище, онім, ономастика, антропонім, слов'янські автохтонні імена, церковні імена, традиційні імена, номінація, кодифікація.

Анотація

У статті порушено питання, які пов'язані з одним із найважливіших аспектів національної ідентифікації особи зокрема та народу загалом і стосуються антропонімічних найменувань громадян у сучасній Україні. Автор статті з'ясовує традиційні та нетрадиційні шляхи поповнення онімного словника, а також протилежний процес – перехід онімів до номінації бізнесів і продукції, назв хімічних елементів і фізичних величин, астрономічних об'єктів і міст/сіл, представників світу флори і фауни. У статті проаналізовано розвиток лінгвістичної науки ономастики, яка вивчає власні імена, їхнє виникнення та розвиток, структуру, семантику та функціонування в мові. Автор звертає увагу на безмежну кількість власних назв, які значно переважають за кількістю загальні назви, і поділяються на численні групи за значенням: антропоніми, зооніми, фітоніми, топоніми, гідроніми, етноніми, космоніми, хрононіми, теоніми, ергоніми, порейоніми, урбаноніми. Автор пояснює основні чинники, які зумовлюють вибір імені для дитини – пора року народження, релігійні, національні або сімейні традиції, фізичні особливості дитини, мода, вплив політичних подій, телевізійних серіалів та різноманітних шоу на вразливих та емоційних батьків. У статті автор дає короткий аналіз вибору імен у певні історичні епохи, пояснює причини та наслідки для дітей, які отримали нетрадиційні, чудернацькі найменування. Хоча в Україні єдекілька нормативних словників-довідників, які дають змогу красиво, змістовно і яскраво назвати дитину, чимало батьків припускаються різнотипних помилок, вигадуючи ім'я для нащадка. На жаль, сьогодні в нашій країні відсутня цілісна державна політика щодо найменування осіб, і тому батьки можуть вибрати як ім'я будь-яке слово, сполучення слів. Як результат, в українському ономастиконі з'явилися десятки імен-покручів, варіантні імена, розмовні форми імен, орфографічно неправильно записані імена, а також імена, властиві чужим мовам і культурам.

Посилання

Актова книга Житомирського гродського суду (1582–1588 рр.). Зберігається в ЦДІАК України : ф. 11, оп. 1, од. зб. 1. 367 с.

Гумецька Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV – ХV ст. Київ, 1958. 298 с.

Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV – ХVІІ ст. Київ, 1988. 169 с. URL : http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001705 (дата звернення 12.09.19).

Карпенко Ю. Українська мова. Енциклопедія / Редкол. Русанівський В. та ін. Київ, 2000. С. 79, 404, 405. URL : http://litopys.org.ua/ukrmova/um.htm (дата звернення 12.09.19).

Літопис Руський / Перекл. Л. Махновця. Київ, 1989. 591 с. URL : http://litopys.org.ua/litop/lit.htm (дата звернення 12.11.18).

Мокиенко В., Никитина Т. Толковый словарь языка Совдепии. Харків, 1998. 701 с. URL : https://www.twirpx.com/file/553643/ (дата звернення 4.10.19).

Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава-Київ, 2006. 716 с. URL : http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/go/article/download/7968/9231 (дата звернення 4.11.19).

Ящук Л. Антропонімія "Кременецької актової книги земського суду 1578". Сучасні проблеми мовознавства та літературознавствa. Київ, 2016. В. 21. С. 271–274. URL : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=spml_2016_21_60 (дата звернення 4.10.19).

Ящук Л. Слов'янські особові імена Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. Житомир, 2015. Вип. 26. С. 187–194. URL : http://eprints.zu.edu.ua/19397/ (дата звернення 3.10.19).

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Українська мова та загальне мовознавство