ВІДПОВІДІ-ЕВФЕМІЗМИ НА ЗАПИТАННЯ "КУДИ ЙДЕШ?" В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ: СУЧАСНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.2(105).2025.98-106Ключові слова:
евфемізм, комунікативна поведінка, українці, соціолінгвістичне опитування, "куди йдеш?"Анотація
У багатьох слов’янських культурах існує давня заборона розпитувати людину про її подальші плани/дії, зокрема, ставити питання "Куди йдеш?". Ця заборона в сучасних українців ще зберігається, проведене соціолінгвістичне анкетування 208 респондентів із 23 областей України засвідчило існування сьогодні широкого корпусу евфемістичних виразів-відповідей на це запитання. У статті проаналізовано відповідні евфемістичні словесні формули та з’ясовано їх функційне призначення й активні конструкції. У результаті опитування зафіксовано 94 евфемістичних вислови, які використовуються для уникнення прямої відповіді на запитання "Куди йдеш?".
Відповіді-евфемізми згруповано за стратегіями комунікативної поведінки адресата: 1) застерегти адресанта від табуйованого питання; 2) переорієнтувати відповідь на адресанта; 3) відвернути увагу адресанта від конкретного місця й надати відповіді невизначеного характеру. Остання група виявилася найбільш чисельною й охоплює словесні формули, в основі яких лежать різні номінативні одиниці: топоніми (реальні та міфічні – Кудикині гори), загальні назви локусів, назви тваринного світу, предметів, власні та загальні назви людей, міфічних персонажів, соматизми. Засвідчені евфемістичні відповіді на запитання "Куди йдеш?" у сучасних українців націлені, з одного боку, на уникнення прямої відповіді, а з іншого – прагнення не образити співрозмовника відсутністю відповіді та вималювати образ толерантної людини-адресата. Задля приховування небажаної інформації від адресата й уникання негативних асоціацій використовують широкий комплекс словесних формул, що свідчить про високу адаптивність мовної свідомости українця та здатність створювати нові форми вираження, котрі відповідають традиційним культурним і соціальним нормам.
Посилання
Andreieva, T., Hryshchenko, R. (2009). Do problemy dialektnoho movlennia zhyteliv Pervomaishchyny [To the problem of dialect speech of the inhabitants of Pervomayshchyna]. Ekonomichna stratehiia i perspektyvy rozvytku sfery torhivli ta posluh. № 1. Pр. 395–400. URL: http://surl.li/dakvzj (reference date: 20.04.2025). [in Ukrainian].
Arkushyn, H. (2005). Slovnyk evfemizmiv, uzhyvanykh u hovirkakh ta molodizhnomu zharhoni Zakhidnoho Polissia ta zakhidnoi chastyny Volyni [Dictionary of euphemisms used in the dialects and youth slang of Western Polissya and the western part of Volyn]. Lutsk – Liublin: Vyd-vo "Volynska oblasna drukarnia". 198 p. [in Ukrainian].
Horofianiuk, I., Duzenko, P. (2005). "Zakudykannia dorohy": etymolohichne korinnia y suchasne spryiniattia movnoho tabu ukraintsiamy [Where-nagging: etymological roots and modern perception of language taboo by Ukrainians]. Acta Academiae Beregsasiensis, Philologica. Volume 4. № 2. Pр. 9–22. https://doi.org/10.58423/2786-6726/2025-2-9-22 [in Ukrainian].
Slovnyk frazeolohizmiv ukrainskoi movy (2003). [Dictionary of Ukrainian phraseology] / arranged by V. M. Bilonozhenko et al.; ed. by V. O. Vynnyk. Kyiv: Nauk. dumka. 786p. [in Ukrainian].
Uzhchenko, V., Uzhchenko, D. (2005). Frazeolohiia suchasnoi ukrainskoi movy [Phraseology of the modern Ukrainian language] / M-vo osvity i nauky Ukrainy, Luhan. nats. ped. un-t im. T. Shevchenka. Luhansk: Alma-mater. 399 p. [in Ukrainian].
Uzhchenko, V., Uzhchenko, D. (2013). Frazeolohichnyi slovnyk skhidnoslobozhanskykh i stepovykh hovirok Donbasu [Phraseological dictionary of East Slobozhansk and steppe dialects of Donbass]. Luhansk. 552 p. [in Ukrainian].
Khobzei, N. (2004). Vyiavy movnoho tabu v hutsulskykh hovirkakh [Manifestations of linguistic taboo in Hutsul dialects]. Rozprawy komisiji językowej. Vol. XLIX / ed. by. S. Gala. Łódź: Łódzkie Towarzystwo Naukowe. Pp. 89–96. [in Ukrainian].
Khobzei N. Hutsulska mifolohiia: etnolinhvistychnyi slovnyk [Hutsul mythology: ethnolinguistic dictionary]. Lviv, 2002. 216 p. [in Ukrainian].
