БОГИНЯ З ГОЛОСОМ СМЕРТНОЇ. ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ОБРАЗУ ЦИРЦЕЇ В СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Анотація

У статті на прикладі романів Мідлен Міллер "Цирцея" та Володимира Єрмоленка "Ловець океану. Історія Одіссея" проаналізовано особливості інтерпретації античного образу чарівниці Цирцеї в сучасній літературі. З’ясовано, що цей образ належить до найбільш динамічних, оскільки впродовж віків трансформувався та зазнавав еволюційних змін, проте до сталих атрибутивних ознак, які залишають його впізнаваним, зараховуємо наявність магічних здібностей, пов’язаних зі здатністю Цирцеї варити чарівне зілля, упокорювати природу, а також перетворювати людей на тварин, мотив, який безпосередньо пов’язаний з історією Одіссея.

Спільним для романів двох авторів є наділення чаклунки складною людською психологією, що дає змогу значно розширити межі сприйняття цього образу та вивести його на рівень глибинного універсального коду. М. Міллер, обираючи жанр роману-виховання, зосереджує увагу на пошукові головною героїнею власного шляху та доланні перешкод. Одним із ключових аспектів роману стане прийняття Цирцеєю власної ідентичності, що корелюватиметься з мотивом вивільнення сил та отримання бажаної свободи. Образ володарки Ееї символічно розкриватиметься через стихію повітря та своєрідну антропоніміку. У романі "Ловець океану. Історія Одіссея" також представлено образ Цирцеї, який відзначається динамізмом, проте в основі лежить філософське осмислення автором наріжних концептів людського буття, серед яких – щастя, пам’ять, забуття, гріх та його спокута, які інтерпретуються за посередництвом історії, розказаної Одіссеєм. В. Єрмоленко по-новому представляє класичний мотив метаморфоз, значно ускладнивши мотивацію героїні. Його Цирцея керуватиметься не помстою, а милосердям: перетворюючи людей на тварин, вона забирала в них почуття провини та біль, із яким вони не могли існувати.