ТОПОНІМІКОН БОЙКІВСЬКИХ ПІСЕНЬ

Анотація

У статті розглянуто топоніми, які вживають бойки в піснях. Будь-які власні назви, що використовують у народній творчості, є об’єктом вивчення фольклорної ономастики. Ця наука сьогодні в полі зору багатьох дослідників, які характеризують і народну прозу, і народну пісенність із погляду онімного наповнення. На основі джерела "Бойківські народні пісні" (т. 1–2) було проаналізовано 322 фольклорні топоніми. Топонімний склад пісень Бойківщини був узятий до уваги через автохтонність краю та збереженість багатьох мовно-культурних рис нашого народу. Основними моментами, порушеними у вказаній статті, було представлення різних видів топонімів, що збережені у фольклорі бойків, відтворення словесного оточення оніма, з’ясування типової сполучуваности й частотности вживання таких назв, їхніх функцій у народному тексті. У результаті було виявлено, що найбільше в піснях функціонують ойконіми (148), хороніми (110), мікротопоніми (38) та ороніми (26). Оніми в народній творчості бойків корелюються із сюжетно-тематичною та жанровою специфікою текстів. Топоніми часто поєднуються з прикметниками, займенниками, а також супроводжуються прийменниками, що увиразнюють і посилюють локативність народнопісенного простору. Найчастотнішими в текстах є ойконім Львів, хоронім Україна, мікротопонім Маґура та оронім Маківка. Ці топоніми яскраво ідентифікують національний та символічний обшир. Зафіксовані оніми переважно виконують ідентифікаційну, локативну, емоційну та символічну функції. У процесі аналізу підтверджено погляд, що фольклорні топоніми – це національно-культурна мапа України, наша цінність, закарбована в словах. Такі назви містять відомості про історію краю, ландшафт та соціально-культурне різноманіття Бойківщини.