С.К. "РУСЬ" УЖГОРОД – КОМАНДА "ЛЕТЮЧИХ УЧИТЕЛІВ" ТА ІНШІ УКРАЇНСЬКІ КЛУБИ СРІБНОЇ ЗЕМЛІ: НАЗВИ ЗАКАРПАТСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ КОМАНД

Автор(и)

  • І. Процик Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, Україна http://orcid.org/0000-0001-8472-0141

DOI:

https://doi.org/10.35433/philology.3(101).2023.167-180

Ключові слова:

назви закарпатських футбольних команд, власна назва футбольної команди, апелятив, мотивованість

Анотація

У статті проаналізовано назви закарпатських футбольних команд у різні періоди понад столітньої історії розвитку українського футболу в Закарпатті. З’ясовано мотивованість згромаджених назв українських футбольних команд, диференційовано їх на відонімні та відапелятивні найменування. Простежено назовницькі тенденції впродовж трьох періодів історії становлення українського футболу в Закарпатті, зумовлені суспільно-політичними та соціокультурними чинниками. Виявлено, що впродовж першої третини ХХ ст., коли закарпатські землі належали до різних чужих держав, і українці Закарпаття в різний спосіб прагнули продемонструвати свою національну ідентичність, найменування футбольних клубів відображали асоціації з історичними, географічними й культурними реаліями України (давньою назвою держави – Русь; антропонімом – Духнович; топонімами – Королево над Тисою, Стрипа; оронімом – Карпати) та містили важливі етнокультурні конотації. У совєтський період (40–80-ті рр. ХХ ст.) поряд із назвами з національно-культурною семантикою з’явилися номінації, в яких помітно колоніальні впливи на систему назовництва, що виявлялися в уніфікованості назв футбольних команд і в тенденціях відображати в найменуваннях совєтські реалії та комуністичні цінності (назви всесоюзних спортивних товариств – Динамо, Спартак, Колос, Авангард, Буревісник; назви осіб за родом занять – керамік, кооператор, мебельник, автомобіліст, деревообробник, хімік, шахтар, металіст, будівельник, колгоспник; назви продукції підприємств – андезит, пластик; ідеологічних назв – червона зірка, більшовик, іскра). У період після відновлення української незалежности зафіксовано помітне збільшення кількости назв футбольних команд, що відображають географічні реалії етнографічного району Закарпаття (топоніми – Минай, Мукачево, Перечин, Середнє, Тячів, Хуст; ороніми – Боржава, Бужора, Говерла; гідронім – Тиса; назви рельєфу, флори й фауни – верховина, скала, ялинка, беркут), проте за понад тридцять років у футбольному назовництві так і не вдалося цілком позбутися тоталітарних впливів.

Посилання

Гаджета В. М. Історія футболу на Закарпатті. Футбол в Україні. Витоки, традиції, перспективи: матеріали наукової конференції, присвяченої 110-річчю українського футболу. Львів – Київ: Тех. комітет Федерації футболу України, 2004. С. 26–41.

Дещо з історії ужгородської Руси. Змаг. 1939. Чис. 1. С. 6.

Змаг: спортовий тижневик. Перемишль, 1937, Чис. 1–9, Львів, 1937 1939.

Процик І. "Авангард", "Локомотив", "Колгоспник": вплив тоталітаризму на вибір назв українських футбольних команд у 20–80-х рр. ХХ ст. Наукові записки Тернопільського нац. пед. університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль: Тернопільський нац. пед. університет ім. В. Гнатюка, 2016. Вип. І (25). С. 83–89.

Процик І. Динаміка змін назв українських футбольних команд у ХХ–ХХІ ст. Ukrajinistika na Sveučilištu u Zagrebu: 20 godina / sastavljači Ž. Čelić, T. Fuderer. Filozofski fakultet Sveučilišta u Zahrebu. Zahreb: FF press, 2018. С. 312–324.

Процик І. Національно-постколоніальна еклектика: назви футбольних команд у незалежній Україні. Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького держ. пед. університету ім. І. Франка. Серія «Філологія». Дрогобич, 2016. Вип. 38. С. 326–340.

Процик І. Сучасні назви українських футбольних команд, мотивовані апелятивною лексикою. Наукові записки Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Винниченка: Філологічні науки. Кропивницький: Вид. Лисенко В. Ф., 2017. Вип. 154. С. 501–505.

Процик І. Сучасні назви українських футбольних команд, мотивовані онімами. Типологія та функції мовних одиниць: наук. журнал. Луцьк: Східноєвроп. нац. університет ім. Лесі Українки, 2016. № 2 (6). С. 144–157.

Процик І. «Треба ще буде подумати про назву»: номінації українських футбольних команд у ХХ–ХХІ століттях. Наукові записки Тернопільського нац. пед. університету: Мовознавство. Тернопіль: Тернопільський нац. пед. університет ім. В. Гнатюка, 2017. Вип. 1 (27). С. 252–260.

Процик І. Р. "Це не були футбольні змагання, а бій за Україну": назви українських футбольних команд як чинник національної ідентифікації у ХХ ст. Лінгвістика: збірник наук. праць. Старобільськ: ДЗ "Луганський нац. університет ім. Т. Шевченка", 2017. № 2 (37). С. 85–99.

Словник української мови: в 11 ти тт. / ред. кол. І. К. Білодід та ін. Київ: Наук. думка, 1970–1980. Т. I–XI.

Спортивне товариство. URL: https://uk.wikipedia.org (дата звернення: 26.04.2023).

Торчинський М. М. Структура онімного простору української мови. Хмельницький: Авіст, 2008. 550 с.

Федак В. Закарпаття у спортивному вимірі. Ужгород: Видавництво "Карпати", 1994. 148 с.

Якимишин І. Д., Соломонко В. В. Розвиток футболу в регіонах, спортивних товариствах та клубах Західної України. Футбол в Україні. Витоки, традиції, перспективи: матеріали наукової конференції, присвяченої 110-річчю українського футболу. Львів – Київ: Тех. комітет Федерації футболу України, 2004. С. 225–232.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-09-29

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ