СЛІДИ УКРАЇНСЬКИХ ВПЛИВІВ В ІСТОРИЧНІЙ АНТРОПОНІМІЇ ЛЬВІВСЬКИХ ВІРМЕН (XVII–XVIII СТ.)
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.2(100).2023.243-255Ключові слова:
історична антропонімія, українська антропонімія, вірмени, багатонаціональність, іншомовні впливи, Львів, польсько-східнослов’янське порубіжжяАнотація
Предметом статті є сліди українських впливів в історичній антропонімії львівських вірмен. Матеріал дослідження ексцерповано з метричних книг Вірменського кафедрального собору у Львові 1635–1732 рр.
Львів був одним із найважливіших осередків вірменської діаспори, зосередженої передовсім на Південно-Східних Кресах Речі Посполитої. Перші вірмени з’явилися у Львові в XIV ст.; наступні вірменські міграційні хвилі датуються XVI–XVIII ст.
Середньовічні прибульці використовували кипчацьку (вірмено-кипчацьку) мову, написаною однак за допомогою вірменського письма; пізніші поселенці – вірменську (західновірменську). Вірмени поступово слов’янізувалися (переважно полонізувалися).
Аналіз зібраного матеріалу показав, що в антропонімічній системі вірмен, які проживали у Львові, є також риси української (руської/староукраїнської) антропонімії. Українські впливи відзначалися також у плані фонетики та морфології (суфіксація).
Репертуар імен у досліджуваних документах охоплює 17 чоловічих (20 основних і похідних форм) та 8 жіночих антропонімів (10 основних і похідних форм).
Українські імена львівських вірмен зазвичай походять із християнської традиції, напр., чоловічі імена: Andrij (Андрій); Hryhor(ij) (Григор(ій); Serhij (Сергій); жіночі: Kateryna/Kataryna (Катерина); Sofija (Софія); Warwara (Варвара). Небагато антропонімів варто пов’язувати з дохристиянською традицією: двоосновне ім’я Bohdan (Богдан) та онімізований апелятив Hołub (< голуб). У матеріалі зафіксовано й похідні форми, напр.: Nastka (Настка) < Anastasija (А)настасія); Iwaszko (Івашко) < Iwan (Іван).
На основі матеріалу виділено 32 прізвища (разом із формами, що їх попереджували).
Серед прізвищ переважали недеривовані антропонімно (62,5%), напр.: Kohut (< когут); Krawec (< кравець); *Wasyl (< Василь).
Відсоток прізвищ деривованих антропонімно, становить 37,5%; вони творилися за допомогою формантів: -owicz/-ewicz (-ович/-евич) (75%), напр. Łatynowicz (< латина); Stepanowic(z) (< Степан); -enko (-енко), напр. Z(o)łotenko (< золото, золотий).
Посилання
Barącz S. Rys dziejów ormiańskich. Tarnopol: drukiem Józefa Pawłowskiego, 1869. 317 s.
Barącz S. Żywoty sławnych Ormian w Polsce. Lwów: nakładem Wojciecha Manieckiego, 1856. 485 s.
Buczyński M. Patronimika ormiańskie w XVII-wiecznym Zamościu. Wpływy obce w nazewnictwie Polski. M. Kamińska (red.). Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, 1993. S. 23–30.
Cieślikowa A., Malec M., Rymut K. (red.). Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych (cz. 1–7). Kraków: Wydawnictwo Naukowe DWN. Instytut Języka Polskiego PAN (1), Instytut Języka Polskiego PAN (2–6), Wydawnictwo Naukowe DWN (7), 1995–2002.
Dacewicz L. Antroponimia Tatarów litewsko-polskich w przekroju historycznym. Białystok: Wydawnictwo Uniwersyteckie Trans Humana, 2012. 259 s.
Hanusz J. Einige slavische Namen armenischer und türkischer Herkunft. Archiv für slavische Philologie, 9. 1886. P. 472–477.
Hanusz J. O nazwiskach Ormian polskich. Muzeum, 10. 1886. S. 565–573.
Kaleta Z. Teoria nazw własnych. Polskie nazwy własne. Encyklopedia. E. Rzetelska-Feleszko (red.). Kraków: Wydawnictwo Instytutu Języka Polskiego PAN, 2005. S. 15–36.
Kozhinowa A. Teksty Ormian lwowskich jako źródło badań nad historią języka polskiego Kresów Wschodnich. Polonistyka na początku XXI wieku. Diagnozy, koncepcje, perspektywy, T. VI: Języki i kultury w kontakcie. J. Malejka (red.). Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2018. S. 144–153.
Margaryan N. Integration through Personal Names: The Experience of Armenian Diaspora in Poland. Armenian Diaspora in Modern World: Factors of Changes. W. Bejda, P. Nieczuja-Ostrowski (red.). Gdańsk: Research Institute for European Policy, 2020. S. 121–130.
Pisowicz A. Nazwy osobowe Ormian. Próba objaśnienia. Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych, cz. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. A. Cieślikowa (red.). Kraków: Wydawnictwo Naukowe DWN, 2002. S. 31–41.
Pisowicz A. Ormianie polscy. Problem świadomości narodowej a kwestia języka. Język a tożsamość narodowa. Slavica. M. Bobrownicka (red.). Kraków: Universitas, 2000. S. 135–142.
Reczek J. Językowa polonizacja Ormian. Język Polski, LXVII/1–2. 1987. S. 1–8.
Rymut K. Nazwiska Polaków. Słownik historyczno-etymologiczny (T. I–II). Kraków: Wydawnictwo Instytutu Języka Polskiego PAN (I), Wydawnictwo Naukowe DWN (II), 1999–2001.
Stachowski S. Polonizacja języka ormiańsko-kipczackiego. LingVaria, 2. 2010. S. 213–227. URL: http://www.lingvaria.polonistyka.uj.edu.pl/documents/5768825/17739798-4d9a-4742-8d14-1d5ff42c9daa. (dostęp: 02.05.2023).
Stopka K. Języki oswajane pismem. Alografia kipczacko-ormiańska i polsko-ormiańska w kulturze dawnej Polski. Kraków: Księgarnia Akademicka, 2013. 274 s.
Stopka K. Ormianie polscy czy ukraińscy? O sposobie pisania historii Ormian na ziemiach dzisiejszej Ukrainy Zachodniej. Lehahayer, 1. 2010. S. 149–174. URL: https://ruj.uj.edu.pl/xmlui/bitstream/handle/item/276527/stopka_ormianie_polscy_czy_ukrainscy_2010.pdf?sequence=1&isAllowed=y. (dostęp: 02.05.2023).
Stopka K., Majewski M. (oprac.). Metryka katedry ormiańskiej we Lwowie za lata 1635–1732. Kraków: Wydawnictwo Księgarnia Akademicka – Fundacja Kultury i Dziedzictwa Ormian Polskich, 2020. 869 s.
Sulimierski F., Chlebowski B., Walewski W. (red.). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (T. I–XV). Warszawa: nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880–1902.
Taszycki W., Malec M. (red.). Słownik staropolskich nazw osobowych (T. I–VII). Wrocław: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich. Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1965–1987.
Tryjarski E. Ze studiów nad rękopisami i dialektem kipczackim Ormian polskich. Rocznik Orientalistyczny, XXIII/2. 1960. S. 7–55.
Trzeciak Ł. Słowiańskie (proto)nazwiska Ormian lwowskich z XVI–XVII wieku. Słowo. Studia językoznawcze, 13. 2022. S. 78–98. URL: https://doi.org/10.15584/slowo.2022.13.6.
Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие, т. III: Кыпчакский словарь. По армянописьменным памятникам XVI–XVII веков. Алматы: Баур – Касеан, 2010. 1802 с.
Гринчишин Д. Г., Гумецька Л. Л., Керницький І. М. (ред.). Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. (т. I–II). Київ: Наукова думка, 1977–1978.
Грінченко Б. Д. Словарь української мови (т. I–II). Берлін: Українське Слово, 1924.
Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П., Власні імена людей. Словник-довідник. Київ: Наукова думка, 2005. 334 с.
Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005. 701 с.
Ավետիսյան Տ. Հայոց ազգանունների բառարան: Երևան: Հեղինակային հրատարակություն, 2010: 416 էջ:
