ОНІМИ ІЗ КОРЕНЕМ КРАС- (КРАСН-): У ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТИ Й ТРАДИЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.2(100).2023.218-229Ключові слова:
антропонім, гідронім, корінь, мотиваційна ознака, ойконім, пам’ятка, топонімАнотація
У статті розглянуто оніми з коренем крас- (красн-) на матеріалі Лексичних картотек українських історичних словників, які зберігаються у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, та опублікованих лексиконів: "Словника староукраїнської мови ХІV–ХV ст." (Київ, 1977–1978), "Історичного словника українського язика" за ред. Є. К. Тимченка (Харків, Київ, 1930, Т. 1), "Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст." (Львів, 1994-2017, Вип. 1–17).
Проаналізовано такі ономастичні класи: антропоніми, топоніми зокрема, ойконіми, мікротопоніми, гідроніми, мікрогідроніми, які найчастіше засвідчено в ділових пам’ятках з різної території України та поза її межами (Греція, Румунія). Багату антропонімну лексику зафіксовано в документах Львівського ставропігійського братства.
Основну увагу звернено на структуру та словотворчу будову цих назв. Відзначено, що в історичних джерелах досліджуваного часу переважають одночленні антропоніми, натомість топонімійні назви здебільшого – двочленні. Складні утворення фіксуємо в таких ономастичних класах: антропонімах, ойконімах, у яких першим компонентом виступає атрибутив із коренем крас-(красн-), а другим – апелятив. Однією з продуктивних конструкцій тогочасної топонімійної системи є модель "прикметник+іменник", яка демонструє один із шляхів виникнення українських онімів.
Багату палітру виявляють мікротопонімійні найменування (назви полів, лісів, гаїв, лук, урочищ, гір, угідь тощо), мотиваційними ознаками яких є ʻколір ландшафтуʼ та ʻкрасаʼ – "властивість чогось гарного".
У статті максимально проілюстровано вживання досліджуваних найменувань у писемних джерелах ХІV–ХVІІІ ст.
Приділено також увагу функціонуванню найменувань із коренем крас- (красн-) на сучасному етапі. Виявлено, що такі назви демонструють традиційність і самобутність у розвитку ономастичної спадщини.
Посилання
Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року / Підгот. до видання: А. М. Матвієнко, В. М. Мойсієнко. Житомир, 2002. 391 с.
Василь Васильович Німчук: Біобібліографія до 75-річчя / Упорядники Ю. В. Осінчука, Н. В. Пуряєва. К., 2008. 128 с.
Войтів Г., Кровицька О. Критерії добору ілюстративного матеріалу в історичному словнику. Мовні обрії: збірник пам’яті Левка Полюги / Відп. ред. О. Сімович. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2013 (Серія "Історія мови"). С. 34–48.
Гумецька Л.Л. Топоніміка в українській актовій мові ХІV–ХV ст. (Лексико-семантичні типи і словотворча будова). Мовознавство. Київ, 1957. Т. ІV. С. 10–22.
Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / відп. ред. О. С. Стрижак. Київ: Наукова думка, 1985. 254 с.
Етимологічний словник української мови: у 7-ми т. / за ред. О. Мельничука. Київ, 1982–2012. Т. І–ІV.
Історія української мови.Лексика і фразеологія: [монографія] / В. О. Винник, В. Й. Горобець, В. Л. Карпова [та ін.]; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ: Наук. думка, 1983. 742 c.
Карпенко О. П. Гідронімікон Центрального Полісся. Київ: "КИЙ", 2003. 317 с.
Картотека "Історичного словника українського язика" / за ред. Є. К. Тимченка. Зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів).
Картотека "Словника української мови XVI – першої половини XVII ст." Зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів).
Купчинська З. О. Стратиграфія архаїчної ойконімії України: монографія. Львів: НТШ , 2016. 1278 с.
Масенко Л. Т. Гідронімія Східного Поділля. Київ, "Наукова думка", 1979. 102 с.
Осінчук Ю. В. Картотека "Історичного словника українського язика": минуле і сучасне. Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія. Ларисі Григорівні Скрипник. Київ, 2011. С. 494–503.
Рідні. Генеалогічне товариство. Дослідження родоводу в Україні. URL: https://ridni.org/karta/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 (дата звернення: 14.02.2023).
Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с.
Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. 782 с.
Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель. Т. І. / Упоряд. Г. Л. Аркушин. Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. 408 с.
Словник староукраїнської мови XIV–XV ст.: в 2-ох т. / Відп. ред. Л. Гумецька. Київ, 1977–1978. Т. І–ІІ.
Худаш М. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (відапелятивні утворення). Львів, 2006. 451 с.
Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. Київ, 2015. (Бібліотека української ономастики). Ч. ІІ. 504 с.
Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. Київ, 2016. (Бібліотека української ономастики). Ч. ІІІ. 472 с.
Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. Київ, 2017. (Бібліотека української ономастики). Ч. ІV. 488 с.
Яцій В. О. Ойконімія Івано-Франківської області: історико-етимологічний словник. Київ: Наукова думка, 2015. 389 с.
