ФУНКЦІЙНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НІКНЕЙМІВ (НА МАТЕРІАЛІ САЙТУ KOLO)
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.2(100).2023.208-217Ключові слова:
нікнейми, мережеві імена, інтернет-комунікація, функційно-прагматичне значення, пресупозиціяАнотація
Нікнейм слугує засобом самопрезентації користувача в інтернет-комунікації. За допомогою мережевого імені людина створює нову віртуальну особистість, наділяє її вигаданими, частково або повністю, якостями, характеристиками та рисами. У статті на матеріалі нікнеймів із сайту фонду оперативної допомоги KOLO спеціального сервісу "Святкове KOLO" розглянуто функційно-прагматичні особливості мережевих імен, що зумовлені прагматичними потребами особистості автора.
Функційно-прагматичні властивості нікнеймів сайтів фондів допомоги, волонтерських організацій є особливим об’єктом аналізу, оскільки вони дають змогу відстежити процес функціювання та розвитку мови на сучасному етапі її існування. Під час створення мережевих імен комуніканти надають перевагу комунікативно-значущому сенсу "свій" над "чужим". Виявлено, що нікнейми постають маркерами довіри, упевненості, захопленості, є виразниками оцінних та емоційних суджень.
У процесі поєднання двох компонентів в один формується семантико-прагматичний потенціал нікнейма. Серед досліджуваного матеріалу виокремлено двокомпонентні мережеві імена, опорним словом у яких є іменник, а поширювачем (мікроконтекстом) – прикметник. Потрапляючи в різні мікроконтексти, той самий складник має різні прагматичні значення. Лексична сполучуваність компонентів нікнейма продукує появу функційно-прагматичних відтінків у значенні. У процесі дослідження мережевих імен з’ясовано, що типи зміщення пресупозицій у двокомпонентних нікнеймах є регулярними й пов’язані з тематичними групами опорних елементів.
Обґрунтовано, що для успішного трактування мережевих імен комуніканти повинні мати спільну базу немовних знань. З одного боку, учасники комунікації повинні розуміти лексичне значення окремих складників, а з іншого – трактувати їхній спільний функційно-прагматичний потенціал.
Посилання
Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики. Київ: Академія, 2011. 304 с.
Бацевич Ф С. Лінгвістична прагматика: спроба обґрунтування проблемного поля і дослідницької одиниці. Мовознавство. 2009. № 1. С. 9–37.
Бацевич Ф. С. Проблеми і термінологічний апарат сучасної лінгвістичної прагматики. Вісник: Проблеми української термінології. 2008. № 620. С. 250–253.
Белова О. Г. Графічні особливості особистих імен в сучасній німецькій інтернет-комунікації. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. 2019. № 2 (325). С. 65–72.
Бледнова О. Г. Семантичні особливості особистих імен в сучасній німецькій Інтернет-комунікації. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. 2018. № 7 (321). С. 11–17.
Від слова до діла: лінгвопрагматика дискурсу: колективна монографія / відп. ред. Безгула Л. Р. Вінниця: Нова Книга, 2020. 368 с.
Гусєва А. С. Мовна особистість в умовах віртуальної комунікації: номінація користувача як мовний код. Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия "Филология. Социальные коммуникации". 2013. Т. 26 (65). № 4. С. 58–64.
Користов В. Комп’ютерні ніки як засіб самопрезентації у віртуальному просторі. Актуальні проблеми психології в закладах освіти. 2022. № 6. С. 67–72.
Попкова О. Семантика і прагматика оказіональних складних слів у заголовках сучасних українських газетних публікацій. Studia Ukrainica Posnaniensia. 2022. № 1. С. 45–58.
Попова А. В. Нікнейм як основний засіб самопрезентації віртуальної особистості в інтернет-комунікації: семантична природа та класифікація (на матеріалі української мови). Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. 2017. № 33–34. С. 49–58.
Попова А. В. Семантичні особливості мережевих імен в англійській та українській антропоніміці. Матеріали наукової конференції (2015–2016 рр.). Секція "Порівняльно-історичне мовознавство". 2017. С. 35–36.
Сазонова Є. О. Віртуальний нікнейм як прецедентн. Лінгвістика. 2012. № 2. С. 264–271.
Сазонова Є. О. Графічна природа інтернет-імен. Лiнгвiстичнi студії: збірник наук. праць. 2012. № 25. С. 31–34.
Словник української мови: в 11 т. / гол. ред. І. К. Білодід. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
Соприкіна В. Д. Псевдонімікон української культурномистецької сфери початку ХХІ століття: лінгвістична інтерпретація. Харків: ХНПУ: ХІФТ, 2021. 264 с.
Старостіна В. В. Ім’я (нікнейм) як самопрезентація у віртуальних конференціях. Студентські наукові записки. Серія "Філологічна". 2012. № 5. С. 182–184.
Таран А. А. Зміна змістового обсягу слів як спосіб неосемантизації. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2022. №. 3 (98). С. 183–191.
Чадюк М. О. Засоби втілення імпліцитної інформації в новинних заголовках. Наукові записки НаУКМА. Мовознавство. 2019. Т. 2. С. 36–43.
Шестакова О. М. Нікнейм як засіб конструювання віртуальної ідентичності в електронному дискурсі чата. Вісник СумДУ. 2009. С. 135–138.
Шитик Л. В., Омелюх І. В. Структура нікнеймів у соціальних мережах. Мовознавчий вісник: збірник наук. праць. 2021. № 31. С. 18–26.
Ярошенко Н. О. Антропоніми та логіноніми: наслідки міжвидової трансонімізації. Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Мовознавство". 2009. № 15. Т. 2. С. 173–177.
Сайт фонду оперативної допомоги KOLO. URL: https://www.koloua.com/about-us (дата звернення: 27.03.2023).
Ecker R. Creation of Internet Relay Chat Nicknames and Their Usage in English Chatroom Discourse. Linguistik Online. 2011. 50 (6). P. 3–29.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).