УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ЯК ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН: ПРОБЛЕМИ, НАПРЯМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.2(100).2023.28-48Ключові слова:
література, літературний процес, еміграція, діаспора, літературне зарубіжжя, метрополія, периферіяАнотація
Статтю присвячено основним проблемам, напрямам і перспективам дослідження української еміграційної літератури ХХ століття. Зокрема, розглянуто історію її вивчення як окремої наукової проблеми, проаналізовано основні напрями, акцентовано на найважливіших наукових здобутках у її дослідженні. На основі аналізу праць українських літературознавців і критиків – як еміграційних, так і материкових, – присвячених різним аспектам дослідження еміграційної літератури (історико-літературним, теоретичним, методологічним), висловлено деякі зауваги про особливості її розвитку, відмінності від інших – діаспорної, експатріантської літератур, а також співвідношення цих близьких за змістом, та не тотожних між собою понять. Проаналізовано риси, які внутрішньо зближують еміграційний і материковий літературні процеси, підкреслюено їхні розбіжності й моменти взаємодії, акцентовано на складності й суперечливості цієї взаємодії. Висловлено думку про доцільність розгляду взаємин материкової й еміграційної літератур як метрополії та периферії й водночас як конкурентних культурних монополій. Один з аспектів розвідки присвячено питанню про переваність і спадкоємність еміграційної літератури як такої, що розвивається не через зміну поколінь, як література материкова, а через "хвилі", які впливають на її зовнішні контури та внутрішній рух. Наголошено на значущості того історико-культурного, морально-етичного й естетичного досвідів, які українська еміграційна література внесла в історію й канон загальнонаціональної, ідейно, жанрово та тематично розширивши їх. Обґрунтовано важливість теоретичної й історико-літературної концептуалізації української еміграційної літератури ХХ ст., потребу комплексного наукового підходу, який став би теоретичною підвалиною для майбутніх досліджень.
Посилання
Барабаш Ю. Скільки українських літератур у світі? Слово і Час. 2000. № 1. С. 55–59.
Барабаш Ю. Украинское литературное зарубежье (Лица. Судьбы. Тексты). Москва: ИМЛИ РАН, 2016. 376 с.
Бойчук Б. Канон із переламаним хребтом. Критика. 2008. № 10–11 (132–133). С. 31.
Грабович Г. Голоси української еміграційної поезії. До історії української літератури. Київ: Основи, 1997. С. 386–416.
Гром’як Р. Т. Еміграція і художня література: грані проблеми й аспекти дослідження. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства. Тернопіль: Лілея, 1997. С. 247–251.
Дзюба І. "Нашого цвіту по всьому світу…". На трьох континентах. У 3-х книгах. Книга 1. "Нашого цвіту по всьому світу…". Від Малоросії до України. Енциклопедія опору. Київ: Кліо, 2013. С. 8–89.
Дончик В. Діаспора. Слово і Час. 1991. № 10. С. 19–22.
Костюк Г. З літопису літературного життя в діяспорі. До 15-річчя діяльности Об’єднання українських письменників "Слово": 1954–1969. У світі образів та ідей: Вибране. Критичні та історико-літературні роздуми 1930–1980. Б. м. [Мюнхен]: Сучасність, 1983. С. 440–490.
Костюк Г. На маґістралі історії. Українська література за п’ятдесят років (1917-67). У світі образів та ідей: Вибране. Китичні та історико-літературні роздуми 1930–1980. Б. м. [Мюнхен]: Сучасність, 1983. С. 491–511.
Моренець В. Tertium non datum. Tertium non datum. Проблема культурної ідентичності в літературно-філософському дискурсі ХІХ–ХХІ ст.: колективна монографія. Київ: НаУКМА, 2014. С. 9–39.
Павлишин М. Переміщена муза: українська поезія в Австралії. Канон та іконостас. Київ: Час, 1997. С. 350–360.
Погребенник Ф. Еміграція і література. Слово і Час. 1991. № 10. С. 22–28.
Радзикевич В. Історія української літератури. Том ІІІ. Нова доба. Детройт: Батьківщина, 1956. 135 c.
Рубчак Б. Кам’яні баби чи Світовид? Світовид. 1996. № 11 (23). С. 89–100.
Рудницький Л. Література з місією. Спроба огляду української еміграційної прози. Слово і Час. 1992. № 2. С. 41–45.
Сиваченко Г. Пророк не своєї вітчизни. Експатріантський "метароман" Володимира Винниченка: текст і контекст. Київ: Альтернативи, 2003. 280 с.
Скорина Л. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. 2-е вид. Черкаси: Брама-Україна, 2005. 384 с.
Сорока М. Чи є панацея від міфу про Антея в українській літературі діаспори? Слово і Час. 2000. № 12. С. 11–18.
Тарнашинська Л. Б. Українська літературна еміграція: моделі "відсутньої присутності" в материковому письменстві. Київські полоністичні студії. Т. XXXV. Київ: Талком, 2019. С. 358–369.
Тарнашинська Л. Література розфокусованої свідомості: до категорії "діаспора" та її інтерпретацій у літературознавстві. Тарнашинська Л. Презумпція доцільності: Абрис сучасної літературознавчої концептології. Київ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008. С. 412–432.
Ушкалов Л. Чарівність енергії: Михайло Драгоманов. Київ: Дух і літера, 2019. 600 с.
Шерех Ю. МИ і ми (До українотеренних читальників моїх). Поза книжками і з книжок. Київ: Час, 1998. С. 21–32.
Шерех Ю. Оглядаючися назад. Друга черга. Література. Театр. Ідеології. Упорядк. і вступ Ю. Шевельов. Б. в. [Мюнхен]: Сучасність, 1978. С. 5–11.
Rubchak B. Taras Shevchenko as an Émigré Poet. In Working Order: Essays Presented to G. S. N. Luckyj. Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1990. Рр. 21–56.
Struk D. Ukrainian Émigré Literature in Canada. Identifications: Ethnicity and the Writer in Canada. Ed. by Jars Balan. Edmonton: University of Toronto Press, 1982. Рр. 88–103.
