ПОСТМОДЕРНА ПАРОДІЯ ЯК ОНТОЛОГІЗАЦІЯ РЕАЛЬНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАННЯ Д. БАРТЕЛМІ "ЗОЛОТИЙ ДУШ")
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.3(98).2022.35-45Ключові слова:
пародія, іронія, гротеск, текстуальний бриколаж, онтологія тексту, етос, візуальність, метафікціонізм, постмодерн, філософія, суб’єкт, Д. БартелміАнотація
У статті розглянуто проблему постмодерної пародії під кутом зору її онтологізувального потенціалу, а саме інтерпретації в її межах проблеми суб’єкта. Поняття онтологізації тлумачено в традиції опозиції парадигми філософії присутності позасуб’єктним версіям онтології, зокрема постмодерній концепції інтертекстуальності. Актуалізація концепції пародії як формотворчого засобу поряд із явним чи неявним акцентуванням цілісності картини світу тлумачиться як пошук метафізичних підстав для естетичної системи постмодерну та поетики Д. Бартелмі. Обґрунтовано філософський аспект прийнятої в науковій літературі інтерпретації пародії як модусу організації структури тексту та формозмісту тексту назагал для постмодерної естетики. Окреслено універсальний характер пародійності як інтерпретативної оптики та постмодерної техніки текстуального колажу для літератури в умовах візуального повороту ХХ–ХХІ ст. З’ясовано, що для поетики Д. Бартелмі характерне використання техніки колажування у вигляді каталогізації реальності як її переформатування. Показано, що пародійність для письменника є формальним і змістовним принципом, художньо-естетичною настановою, а не лише прийомом. Демонстративність, «оголеність» пародії досягається завдяки зміні фразових режимів, чергуванням діалогів та описів, візуалізації дії. Структурні рівні пародії взаємопереходять як на формальному рівні інтертекстуального, так і на рівні численних претекстів і опорних смислових та символічних рядів. Отже, трансгресія пародії виявляє себе через єдність і розділеність кодера й декодера в момент формування етосу фрагментованого тексту як його переживання. Зроблено висновок, що гротеск і пародія можуть бути розглянуті як синестетичні смислогенеративні моделі постмодерної літератури. Пародія як життєва рецептивна та когнітивна форма може онтологізувати суб’єкта тексту. Гротеск є парадоксальною, фіналізованою, об’єктивованою ентелехією пародії, яка при цьому практично ніколи не онтологізується й не набуває рис суб’єктності. Постмодерна пародія переформатовує суб’єкта наративу й тексту як формальної структури, надаючи йому додаткових смислових вимірів.
Посилання
Denysova, T. N. (2002). Korotko pro istoriiu, teoriiu i praktyku amerykanskoho postmodernizmu [Briefly about the history, theory and practice of American postmodernism]. Suchasna amerykanska literatura: problemy vyvchennia ta vykladannia. Mykolaiv: Vydavnytstvo MDHU im. Petra Mohyly. [in Ukrainian].
Kovach-Petrushenko, A. (2017). Amerykanskyi ta yevropeiskyi postmodernizm: svoieridnist ta kharakterni rysy [American and European postmodernism: originality and characteristic features]. Problemy humanitarnykh nauk. Seriia: Filosofiia. Vyp. 37. P. 94–104. [in Ukrainian].
Kretov, P. V., Kretova, O. I. (2019). Hermenevtyka vidminnosti ta imovirnisnyi subiekt (na materiali tvorchosti D. Bartelmi) [Hermeneutics of difference and the probabilistic subject (based on the work of D. Barthelmy)]. Visnyk Cherkaskoho universytetu: Seriia ″Filosofiia″. Nauk. zhurnal. Vyp. 2. Cherkasy. P. 3–14. [in Ukrainian].
Nestelieiev, M. A. (2021). Osoblyvosti postmodernistskoho styliu Donalda Bartelmi (na prykladi zbirky ″Shistdesiat opovidan″) [Features of the postmodern style of Donald Barthelmy (on the example of the collection ″Sixty stories″)]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu ″Ostrozka akademiia″: seriia ″Filolohiia″. Ostroh: Vyd-vo NaUOA. Vyp. 11 (79). P. 166–168. [in Ukrainian].
Nestelieiev, M. (2019). Labirynty amerykanskoho postmodernizmu [Labyrinths of American postmodernism]. K.: Tempora. 464 p. [іn Ukrainian].
Savyna, A. Yu. (2021). Metakrytyka yak literaturoznavcha problema [Metacriticism as a literary problem]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Filolohichni nauky. Vyp. 2 (95). P. 91–101. [in Ukrainian].
Barthelme, H. (2001). Donald Barthelme: The Genesis of a Cool Sound. College Station: Texas A&M University Press. [in English].
Couturier, M., Durand, R. (1982). Donald Barthelme. London: Methuen. [in English].
Cushman, Ph. (2017). The Golem Mus Live, the Golem Must Die: On the Moral Imperative of Writing Critical Cultural Histories of Psychology. Routledge: 1st Edition. [in English].
Daugherty, Т. (2009). Hiding Man: A Biography of Donald Barthelme. New York: St. Martin’s Press. [in English].
Gordon, L. (1981). Donald Barthelme. Boston: Twayne Publishers. [In English].
Hutcheon, L. (1985). A Theory of Parody. The Teachings of Twentieth-century Art Forms. New York: Methuen. [in English].
Miller, J. (2014). The Writing Process of Donald Barthelme. CUNY City College. Academic Works. URL: https://bit.ly/3AUx4kA. (reference date: 29.11.2022). [in English].
Molesworth, Ch. (1982). Donald Barthelme’s Fiction : The Ironist Saved from Drowning. Columbia: University of Missouri Press. [In English].
Moore, R. J. (1988). The psychoanalytic issue in the short stories of Donald Barthelme. McMaster University. URL: http://hdl.handle.net/11375/15596. (reference date: 29.11.2022) [in English].
Stengel, W. (1985). The Shape of Art in the Short Stories of Donald Barthelme. Baton Rouge: Louisiana State University Press. [in English].
Trachtenberg, S. (1990). Understanding Donald Barthelme. Columbia: University of South Carolina Press. [in English].
Zela, G. (2013). Barthelme’s Vision of the Postmodern Society in His Short-Fiction. Journal of Educational and Social Research MCSER. Publishing, Rome-Italy. Vol. 3 No. 7. Pp. 620–624. [in English].
