ДИХОТОМІЧНА СТРУКТУРА ТЕКСТОВОГО СВІТУ РОМАНУ ІВАНА ФРАНКА "ЛЕЛЬ І ПОЛЕЛЬ" В АСПЕКТІ ЛІНГВОПОЕТИКИ МОТИВНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.2(95).2021.114-127Ключові слова:
текст, мотив, інтертекст, наратор, фокалізація, особистісний смисл, модус, амбівалентна оцінка, образно-понятійна парадигма текстових одиниць, лінгвальний сигналАнотація
Заґрунтований на літературознавчих дослідженнях матеріал статті висвітлює текст роману Івана Франка "Лель і Полель" під радикалом мотиву як лінгвістичної текстової категорії. У цьому плані мотив визначається як пов’язаний з особистістю автора (наратора) імпульс до створення тексту, що стосується психологічного боку текстотворення й актуалізується за допомогою певних лінгвальних сигналів. Осмислення мотиву як текстотвірної категорії увиразнюється на тлі етапів породження тексту, що структурують траєкторію дослідницьких міркувань: ситуація → актуалізація смислів → мотив → інтенція → текстовий концепт → змістова організація тексту. При цьому з огляду на презумпцію сучасного франкознавства щодо імпліцитного автобіографізму романістики письменника концептуальним осердям дослідження стає теза про особистісні смисли автора (наратора) як підґрунтя для мотиву. Тим самим результативні позиції аналізу зосереджені навколо лінгвальних сигналів пов’язаної з індивідуальною свідомістю смислотвірної діяльності письменника. У цьому плані релевантним для схоплення смислу, підставового для виведення мотиву до написання тексту "Лель і Полель", визначається інтертекстуальне поле роману. Інтертекстуальні зв’язки, з одного боку, увиразнюють і підтримують у тексті роману ефект полярності, з іншого, – актуалізують стан душевної роздвоєності, який письменник переживав упродовж усього життя. На цій основі виводиться імпліцитна пресупозиційна оцінка життя загалом і людини зокрема як дуальних феноменів, що корелює зі смислобуттєвою проблемою Франкового життя. У результаті запропонований теоретичний конструкт логіки осмислення мотивності тексту щодо роману "Лель і Полель" конкретизується висновковою позицією: духовний та душевний устрій письменника → амбівалентний оцінний смисл як підґрунтя для формування мотиву → мотив, що реалізується в образі братів-близнюків → інтенція пояснювального психологізму → текстовий концепт як логос людської долі, зумовленої двоплановістю психіки → дихотомічна структура текстового світу. Відповідно дихотомічна структура текстового світу роману "Лель і Полель" усвідомлюється як наслідок еманації характеру мотиву автора на змістову організацію тексту. Водночас специфіка образного втілення мотиву, що узгоджується зі сформованою на основі зміни наративних стратегій автора образно-понятійною парадигмою текстових одиниць, поєднаних засобом асоціативної когезії, визначає доцентровий характер тексту цього твору.
Посилання
Арутюнова Н. Д. Типы модусов. Инверсия модуса и пропозиции. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. Москва: Языки русской культуры, 1999. С. 411–440.
Бацевич Ф. Нариси з теорії тексту. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2019. 280 с.
Бацевич Ф. С. Філософсько-методологічні засади сучасної лінгвістики: спроба обґрунтування. Мовознавство. 2006. № 6. С. 33−40.
Бацевич Ф., Кочан І. Лінгвістика тексту. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. 316 с.
Бровіньок Т. І. Колізія двійництва в романі Франка "Лель і Полель". Радянське літературознавство. 1981. № 6. С. 57–65.
Выгоцкий Л. С. Мышление и речь. Л. С. Выгоцкий. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т. 2. Москва: Педагогика, 1982. 504 с.
Войтків О. М. Художня концепція героя в романі Івана Франка "Лель і Полель": дис. … канд. філолог. наук: 10.01.01 / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2018. 200 с.
Гаспаров Б. М. Литературные лейтмотивы. Москва: Наука,1993. 304 с.
Дымарский М. Я. Проблемы текстообразования и художественный текст: На материале русской прозы ΧIΧ–ΧΧ вв. Москва: КомКнига, 2006. 296 с.
Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. Київ: Видавництво "Основи", 1993. 126 с.
Заоборна М. Мотив vs Мотив як інтердисциплінарний феномен та філологічна проблема. Studia Methodologica. Тернопіль; Кєльце: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2020. Вип. 50. С. 34–47.
Заоборна М. С. Лінгвопрагматичні виміри дихотомічної природи мотиву як текстової категорії крізь призму літератури факту. Лінгвістичні дослідження: збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Харків, 2021. Вип. 54. Ч. Ι. С. 78–88.
Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. Санкт-Петербург: Питер, 2000. 512 с.
Ільницький М. Поєдинок із собою: проблема двійництва в "Поєдинку" І. Франка та "Двійнику" Ф. Достоєвського. Слово і Час. 2006. № 8. С. 18–27.
Каневська Л. В. Психологізм романів І. Франка сер. 80-х – 90-х рр.: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.01.01. Київ, 2004. 16 с.
Каневська Л. Психологічні виміри дихотомних моделей у романі Івана Франка "Лель і Полель". Літературознавчі обрії. Київ: Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. 2002. Вип. 3. С. 52–57.
Красных В. В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: курс лекций. Москва: Гнозис, 2001. 270 с.
Кубрякова Е. С. Модели порождения речи и главные отличительные особенности речепорождающего процесса. Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи. Москва: Наука, 1991. С. 21–81.
Левченко Г. Мотив двійництва в прозі Франка. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. 2016. Вип. 8 (333). С. 82 –89.
Леонтьев А. А. Порождение речи. Лингвистический энциклопедический словарь. Москва: БРЭ, 1998. С. 836–837.
Леонтьев А. А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. Изд. 5-е. Москва: КРАСАНД, 2010. 312 с.
Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва: Политиздат, 1975. 130 с.
Липгарт А. А. Основы лингвопоэтики. Москва: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. 168 с.
Луцак С. М. Внутрішня організація прозового тексту (на матеріалі художніх творів Івана Франка): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.01.01. Тернопіль, 2002. 20 с.
Ніка О. І. Модус у староукраїнській літературній мові другої половини XVI−XVII ст. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009. 444 с.
Пастух Т. В. Романи Івана Франка: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.01.01. Львів, 1997. 16 с.
Поліщук О. П. Художнє мислення: естетико-культурологічний дискурс. Київ: Вид. ПАРАПАН, 2007. 208 с.
Силантьев И. Мотив как проблема нарратологии. Критика и семиотика. Вып. 5. 2002. С. 32–60.
Смирнова Н. М. Смысл и творчество. Москва: Издательство "Кант+" РООИ "Реабилитация", 2017. 304 с.
Степанченко И. И. Функционализм как альтернативная лингвистическая парадигма. Киев: "Українське видавництво", 2014. 200 с.
Тихолоз Б. "Zwei seelen leben, ach, in meiner brust" (міфологема дводушництва у життєтворчості Івана Франка). Іван Франко: дух, наука, думка, воля: Матеріали Міжнародного наукового конгресу, присвяченого 150-річчю від дня народження Івана Франка (Львів, 27 вересня – 1 жовтня 2006 р.). Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. Т. 1. С. 845–858.
Ткачук М. Жанрова структура прози Івана Франка (бориславський цикл та романи з життя інтелігенції). Тернопіль, 2003. 384 с.
Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Київ: Наукова думка, 1976–1986.
Чопик Р. "Zwei seelen leben, ach, in meiner brust" (до генези Франкового роздвоєння). Вісник Львівського університету. Серія Філологічна. 2004. Вип. 35. С. 130–140.
