СТИЛІСТИЧНІ ПРИЙОМИ ЯК ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЗБАГАЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.1(94).2021.97-105Ключові слова:
синтаксичні структури, паралелізм, анафора, стилістичний прийом, мовленнєва експресія, прагматичний впливАнотація
Статтю присвячено дослідженню стилістичних прийомів та виражальних засобів, характерних для англомовної мовленнєвої експресії, вивченню засобів і способів зв’язку самостійних речень, а також надфразових єдностей, способів їх об’єднання у фрагменти й цілі мовленнєві твори. У роботі виявлено та узагальнено наукові підходи до вивчення прийомів стилістичного синтаксису, здійснено аналіз синтаксичних конструкцій, що мають експресивний потенціал і прагматичну спрямованість. Установлено, що предметом синтаксичної стилістики також є вивчення специфіки функціонування виразних засобів і прийомів у складних мовних творах. Виявлено, що стилістичний прийом реалізується, як правило, у контексті надфразових єдностей, абзацу та цілого тексту, а взаємодія моделей речень у таких контекстах надає емоційного й експресивного значення відрізкам мовлення, які вони утворюють. Отже, стилістичні прийоми, засновані на формальних і смислових взаємодіях декількох синтаксичних конструкцій або речень у певному контексті, і є одним із найбагатших джерел мовленнєвої виразності. Ці стилістичні прийоми слугують засобами поетичного синтаксису та широко використовуються в художній літературі, публіцистиці й відзначені в науковій мові. Попри той факт, що кожен стилістичний прийом індивідуально сприяє загальній експресивності тексту, більший ефект досягається завдяки їх взаємодії, адже за допомогою зазначених стилістичних прийомів установлюється контакт з адресатом, підсилюється емоційний фон та емфатичність тексту, здійснюється прагматичний вплив на реципієнта. Тому виразні засоби та стилістичні прийоми синтаксису, які створюються як із використанням стилістично маркованих конструкцій, так і без їхньої участі, є одним із найбагатших засобів стилістики англійської мови. Розглянуті випадки порушення звичної логіки синтаксичного з’єднання частин складного речення, смислові розбіжності між їх узуальним та оказіональним уживанням вносять у текст суб’єктивні мотиви та вживаються з певною стилістичною метою, які, функціонуючи в сукупності, мають більший ефект.
Посилання
Арнольд И. В. Стилистика современного английского язиыка: (Стилистика декодирования): Учеб. Пособие для студентов пед. Ин-тов по спец. «Иностр. яз.». 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
Богатырев П. Г. Язык фольклора. Вопросы языкознания. 1973. № 5. С. 106–116.
Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во л-ры на иностр. яз., 1958. 460 с.
Зарецкая Е. Н. Риторика. Теория и практика речевой коммуникации. М.: Дело, 1998. 475 с.
Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. Київ: Вища шк., 2003. 462 с.
Мирам Г. Э. Профессиональный перевод: [учеб. пособие] / Геннадий Эдуардович Мирам, Александр Моисеевич Гон., К.: Эльга Ника-Центр, 2003. 210 с.
Мороховский А. Н., Воробьева О. П., Лихошерст Н. И., Тимошенко З. В. Стилистика английского языка: учеб. пособие. Киев: Высшая школа, 1984. 248 с.
Основні лінгвостилістичні поняття і категорії (словник довідник філолога) / укладач І. І. Коломієць. Умань ВПЦ «Візаві», 2015. 202 с.
Скребнев Ю. М. Основы стилистики английского языка : учебник для ин-тов и фак. иностр. яз. 2-е изд., испр. М.: Издво АСТ, 2003. 221, [3] с. (на англ. яз.).
Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. [2-ге вид., випр. і доп.]. К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. Бажана, 2004. 824 с.
Сummings E. E. Complete Poems, 1904–1962. New York: Liveright, 1994. 1102 p. 2.
Irving W. The Specter Bridegroom. URL: http://pinkmonkey.com/dl/library1/irvng016.pdf. (дата звернення: 20.02.2021).
О’Connor F. The Complete Stories. URL: http://s3.amazonaws.com/dfc_attachments/public/documents/3205162/The-CompleteStories-Flannery-OConnor.pdf. (дата звернення: 20.02.2021).