АРХЕТИП «ТІНЬ» У РОМАНІ ОЛЕСЯ УЛЬЯНЕНКА «СТАЛІНКА»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35433/philology.1(94).2021.6-15

Ключові слова:

архетип, двоєдушність, естетика потворного, гіперболізація гріха, тоталітаризм

Анотація

Статтю присвячено першому роману Олеся Ульяненка «Сталінка» (1994), який презентував появу в літературі нового неординарного митця. Про твір, як і загалом про творчість письменника, маємо сьогодні чимало досліджень різного рівня з кардинально протилежним представленням мистецької складової його творів. Існують дослідження, у яких митця звинувачують в аморальності й інших «гріхах», а також такі, що містять спроби означити письменника як своєрідного провидця. Така неоднозначність і при цьому висока оцінка творчості письменника П. Загребельним, який ініціював надання тоді ще письменнику-початківцю унікальної досі Малої Шевченківської премії (1997) за роман «Сталінка», а також монографія Ф. Штейнбука «Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко» (2020), яка відкрила нові виміри для аналізу творчості письменника, надихнули автора публікації до осмислення творчості неординарного митця з позицій архетипної критики.

У публікації роман Олеся Ульяненка «Сталінка» проаналізовано з позицій виділення архетипу Тінь, який репрезентовано у творі в різних іпостасях. Він є домінантним для розуміння персонажів твору. Інтерпретація тексту з виділенням зазначеного архетипу сприяє розкриттю нових сенсів, що закодовані автором, надає твору нових вимірів щодо розуміння гіперболізації автором людських гріхів. У публікації доведено, що деструктивна трансформація особистості є результатом зовнішнього впливу, який пов’язаний із тоталітарною дійсністю часів Сталіна. Загальна ситуація в країні об’єктивізувала архетип Тіні як колективне несвідоме в його найгірших проявах. Подолання людиною свого темного єства представлено в романі через образ Лорда-Йоньки, який у творі проходить своєрідну ініціацію, тобто низку посвячених випробувань, і врешті-решт отримує перемогу над темною частиною своєї душі, стає готовим до іншого життя.

Посилання

Бровко О. Художні моделі сучасного роману: типологія і модифікації. Roczniki Humanistyczne. 2017. Vol. 65 (№ 7). С. 169–171.

Зборовська Н. Містична безодня Олеся Ульяненка. Зборовська Н., Ільницька М. Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків. Київ-Львів: Літопис, 1999. С. 160–178.

Кірячок М. Візії апокаліпсису в романі О. Ульяненка «Сталінка». Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2012. Випуск 65. С. 233–237.

Масенко Л. ...Їхнє зло пройшло перед лице моє: Про роман Олеся Ульяненка «Сталінка». Кур’єр Кривбасу. 1998. № 97/98. С. 145–158.

Пуніна О. Самітній геній: Олесь Ульяненко: літературний портрет. Київ: Академвидав, 2016. 288 с.

Пухонська О. Я. Травма апокаліптичного часу в романі О. Ульяненка «Сталінка». Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 30 (69) № 4. Ч. 1. 2019. С. 142–147.

Слабошпицький М. Олесь Ульяненко, ділянка № 33. Голос Уураїни. 2010. № 207. С. 20.

Тендінтна Н. М. Передовсім – бути людиною: навчальний посібник до вивчення творчості Олеся Ульяненка. Слов’янськ: СДПУ, 2011. 208 с.

Тиховська О. М. Етноархетипна семантика образу вовкулаки у фольклорі Закарпаття. Львівський філологічний часопис. Науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. № 8. 2020. С. 177–184.

Ульяненко О. Без цензури: Інтерв’ю. Упорядник Мирослав Слабошпицький. Київ: Махаон-Україна, 2011. 376 с.

Ульяненко О. Син тіні: роман. Тернопіль: Джура, 2006. 204 с.

Ульяненко О. Сталінка; Дофін Сатани: [романи]. Харків: Фоліо, 2003. С. 5–109.

Франц М.-Л. фон. Феномены Тени и зла в волшебных сказках [перевод с англ. В. Мершавки]. Москва: Независимая фирма «Класс», 2010. 360 с.

Хофман Т. Литературные этнографии Украины: проза после 1991 года [пер. с нем. Т. Набатниковой]. Санкт-Петербург: Алтея, 2016. 448 с.

Штейнбук Ф. Конвергенція тілесних мікротопосів у сучасній світовій літературі. Київ: Видавничий дім Дмитра Бурого, 2014. 248 с.

Штейнбук Ф. Піл «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко: монографія. Ч. 1. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. 396 с.

Юнг К. Архетип и символ. Санкт-Петербург: Ренессанс, 1991. 262 с.

Юнг К. Человек и его символы. Москва: Серебряные нити, 2006. 352 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-07-02