МОВНА ПАМ’ЯТЬ ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ: УСНІ ІСТОРІЇ З БОЛЕХІВЩИНИ

Анотація

У статті проаналізовано усні історії мешканців Болехова та його околиць, зафіксовані в діалектних текстах, як мовний матеріал для вивчення пам’яті про партизанський рух у Західній Україні в 1940–1950-х роках. Матеріалом дослідження слугують словникові та наративні діалектні записи, у яких лексикографічна фіксація поєднана з розлогими усними спогадами респондентів. Методологічну основу становить поєднання підходів усної історії та діалектології, що дає змогу розглядати мовлення як форму збереження колективної пам’яті та локальної ідентичності. Основну увагу зосереджено на мовних способах репрезентації "партизанки" як частини повсякденного життя громади. Усні наративи засвідчують, що партизанський рух осмислюється не лише як форма збройної боротьби, а як досвід, тісно пов’язаний із родинним побутом, дитячими спогадами, практиками мовчанки та взаємної підтримки. Проаналізовано вживання назв на позначення учасників і прихильників підпілля (наші, хлопці, бандера, бандерівці, партизани, повстанці), які відображають різні ступені причетності до руху та різні оцінки цих подій у пам’яті мовців.

Окремо виокремлено лексику й фразеологію, пов’язані з підпільним життям, зокрема назви місць, структур і предметів (криївка, боївка, бункер, станиця, схрон, їдунка, шпиталька), а також сталі мовні формули, що позначають мовчання, прихованість і довіру. Ці мовні одиниці формують уявлення про підпільний простір як "життя поза стороннім поглядом" і водночас зберігають досвід повсякденного співіснування громади з підпіллям. Наголошено, що така лексика та фразеологія характерні не лише для Болехівщини, а й для інших територій Західної України, де діяв повстанський рух, однак болехівський матеріал дає змогу простежити їх локальні семантичні відтінки та особливості функціювання в діалектному мовленні.

Зроблено висновок, що діалектні тексти в межах усної історії фіксують не тільки мовні особливості, а й способи осмислення минулого, завдяки чому живе мовлення постає важливим засобом збереження й передавання національної пам’яті.