РЕАЛІЗАЦІЯ КАТЕГОРІЇ ПРОТИСТАВЛЕННЯ В ДІАЛЕКТНИХ ТЕКСТАХ

Анотація

Діалектний текст – інформативне ій цінне джерело для досліджень усієї діалектної системи мови, а також і для міждисциплінарних розвідок, пов’язаних із культурологією, фольклором, етнографією та ін.

Проблеми категорії протиставлення  досліджували ще Л. А. Булаховський, Ф. де Соссюр, О. О. Потебня та ін.;  українські лінгвісти сьогодні розглядають антонімію переважно з урахуванням прагматики (Ф. С. Бацевич, Д. В. Мовчан, К. В. Тараненко, Н. О. Руснак).

У статті проаналізовано категорію протиставлення як одну з найпоширеніших  у діалектному тексті, основою творення інформативності про минуле на сьогоднішнє життя. З’ясовано, що категорія протиставлення в усних розповідях-спогадах носіїв говіркового мовлення реалізується у формі концептів-опозицій. На конкретних прикладах проілюстровано використання прийомів вербалізації концептів з опозиційним значенням у межах семантичного поля КОЛИСЬ – ЗАРАЗ. У діалектному дискурсі мовці зосереджуються на виразних відмінностях життя та діяльності в часі, а для інформативності спілкування розповідають про сучасні традиції, зауважують на відмінностях у минулому, висловлюючи так своє ставлення до таких змін.

В основі категорії протиставлення є протилежність, яка охоплює всі сфери людського буття. У висловлюваннях реалізуються два протилежні стани об’єкта чи суб’єкта, а найважливіше – ставлення до того мовної особистості, що уможливлює творення конотативно забарвлених мовних одиниць.

Категорія протиставлення як логічна процедура, в основі якої лежить протилежність (несхожість, несумісність, порівняння об’єктів, станів, характеристик за певними диференційними ознаками), охоплює всю реальність людського буття. У висловлюваннях можуть репрезентуватися два протилежні стани об’єкта чи суб’єкта, а головно – ставлення до того мовної особистості, що уможливлює творення конотативно забарвлених мовних одиниць.