АПЕЛЯЦІЯ ДО ЕМОЦІЙ ЯК СПОСІБ ВПЛИВУ В СУДІ (ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ)
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.1(94).2021.106-114Ключові слова:
апеляція до емоцій, апеляція до почуттів, йськомовний судовий дискурс, емоційний вплив, тематична група, провокація емоційної реакціїАнотація
У статті розглянуто проблему апелювання до емоцій в англійськомовному судовому дискурсі з позиції їхнього впливу на реципієнтів. Актуальність статті зумовлена малою кількістю досліджень і відсутністю глибокого аналізу емоцій з огляду на важливість їхнього впливу в судовому контексті.
У статті визначено відмінності між емоціями й почуттями. Критично проаналізовано думки відомих учених, які досліджують зазначені поняття. Значну увагу приділено прикладному характеру дослідження.
Основною метою цієї розвідки є вивчення апелювання до емоцій в англійськомовному судовому дискурсі з позиції його впливу на учасників судового процесу. Поставлено такі завдання: уточнити термінологічний апарат, задіяний у статті; з'ясувати спосіб впливу емоцій на учасників судового процесу; установити мовні засоби, що виражають стратагеми апелювання до емоцій в англійськомовному судовому дискурсі.
Використано такі методи для досягнення зазначеної мети: лінгвістичне спостереження та аналіз, когнітивний метод, метод критичного аналізу дискурсу, метод прагматичного аналізу.
Доведено, що за допомогою емоцій адвокат може сформувати нове, емоційне сприйняття обставин судової справи, фокусуючи увагу особи, яка приймає рішення, на певних моментах відомої інформації або надає нову інформацію для переконання судді та присяжних. Сторона звинувачення теж апелює до емоцій, але як до здатності, до етичної/моральної кмітливості. З позиції лінгвістичної репрезентації апелювання до емоцій реалізується через дискурсивну активізацію тематичної сфери «емоційний стан». Установлено, що кінцевою метою адвоката є така провокація емоційної реакції, яка зумовлює виникнення певних почуттів у реципієнта. Виокремлено тематичні групи із загальною семою «інтуїтивне сприйняття», «чуттєве сприйняття», які реалізують апеляцію до почуттів.
Посилання
Phelps E. А. Emotion and cognition: Insights from studies on the human amygdala. Annual Review of Psychology. 2006. № 57. P. 27–53.
Долежан В. В. Проблеми гармонізації відносин між адвокатом-захисником і прокурором-обвинувачем у судовому процесі. Адвокатура: минуле, сучасність та майбутнє: Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2017. С. 426–428.
Zipursky B. C. Anti-empathy and Dispassionateness in Adjudication. Passions and Emotions. 2012. pp. 304–315.
Tontti J. Right and Рrejudice: Рrolegomena to a Hermeneutical Philosophy of Law. Aldershot: Ashgate, 2004. 204 p.
Миндус П. Гнев разума и благодать чувств: обосновывая эмоции в праве. Известия ВУЗов. Правоведение. 2016. № 2 (325). С. 6–45.
Шадриков В. От индивида к индивидуальности. Москва: Институт психологии, 2009. 656 с.
Salovey P., Mayer J.D. Emotional intelligence. Imagination, Cognition, and Personality. 1990. № 9. Р.185–211.
Bar-On R. The emotional quotient inventory (EQ-I): Technical manual. Psicothema. Toronto: Multi-Health Systems, 2006. P. 13–25.
Коленда Н. Система убеждения: Как влиять на людей с помощью психологии. Москва: ООО «Альпина Паблишер», 2018. 253 с.
Баранов С. Т. Рациональное и иррациональное с позиции философии обыденного сознания. KANT. 2018. № 1. С. 115–119
Grand larceny (1st degree) Available at: https://www.lib.jjay.cuny.edu/crimeinny/trials/pdfs/415.pdf (дата звернення 04. 05. 2021)
Brendan Dassey Trial, 2005. Режим доступу: https://www.nbcnews.com/news/us-news/making-murderer-offender-brendan-dassey-won-t-get-pardon-wisconsin-n1105806 (дата звернення 04. 05. 2021)
Oscar Pistorius Trial: the full story, day by day, 2014. Режим доступу: https://www.theguardian.com/world/2014/oct/21/oscar-pistorius-trial-full-story-reeva-steenkamp (дата звернення 04. 05. 2021)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).