АРХЕТИП «ТІНЬ» У РОМАНІ ОЛЕСЯ УЛЬЯНЕНКА «СТАЛІНКА»
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.1(94).2021.6-15Ключові слова:
архетип, двоєдушність, естетика потворного, гіперболізація гріха, тоталітаризмАнотація
Статтю присвячено першому роману Олеся Ульяненка «Сталінка» (1994), який презентував появу в літературі нового неординарного митця. Про твір, як і загалом про творчість письменника, маємо сьогодні чимало досліджень різного рівня з кардинально протилежним представленням мистецької складової його творів. Існують дослідження, у яких митця звинувачують в аморальності й інших «гріхах», а також такі, що містять спроби означити письменника як своєрідного провидця. Така неоднозначність і при цьому висока оцінка творчості письменника П. Загребельним, який ініціював надання тоді ще письменнику-початківцю унікальної досі Малої Шевченківської премії (1997) за роман «Сталінка», а також монографія Ф. Штейнбука «Під «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко» (2020), яка відкрила нові виміри для аналізу творчості письменника, надихнули автора публікації до осмислення творчості неординарного митця з позицій архетипної критики.
У публікації роман Олеся Ульяненка «Сталінка» проаналізовано з позицій виділення архетипу Тінь, який репрезентовано у творі в різних іпостасях. Він є домінантним для розуміння персонажів твору. Інтерпретація тексту з виділенням зазначеного архетипу сприяє розкриттю нових сенсів, що закодовані автором, надає твору нових вимірів щодо розуміння гіперболізації автором людських гріхів. У публікації доведено, що деструктивна трансформація особистості є результатом зовнішнього впливу, який пов’язаний із тоталітарною дійсністю часів Сталіна. Загальна ситуація в країні об’єктивізувала архетип Тіні як колективне несвідоме в його найгірших проявах. Подолання людиною свого темного єства представлено в романі через образ Лорда-Йоньки, який у творі проходить своєрідну ініціацію, тобто низку посвячених випробувань, і врешті-решт отримує перемогу над темною частиною своєї душі, стає готовим до іншого життя.
Посилання
Бровко О. Художні моделі сучасного роману: типологія і модифікації. Roczniki Humanistyczne. 2017. Vol. 65 (№ 7). С. 169–171.
Зборовська Н. Містична безодня Олеся Ульяненка. Зборовська Н., Ільницька М. Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків. Київ-Львів: Літопис, 1999. С. 160–178.
Кірячок М. Візії апокаліпсису в романі О. Ульяненка «Сталінка». Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2012. Випуск 65. С. 233–237.
Масенко Л. ...Їхнє зло пройшло перед лице моє: Про роман Олеся Ульяненка «Сталінка». Кур’єр Кривбасу. 1998. № 97/98. С. 145–158.
Пуніна О. Самітній геній: Олесь Ульяненко: літературний портрет. Київ: Академвидав, 2016. 288 с.
Пухонська О. Я. Травма апокаліптичного часу в романі О. Ульяненка «Сталінка». Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 30 (69) № 4. Ч. 1. 2019. С. 142–147.
Слабошпицький М. Олесь Ульяненко, ділянка № 33. Голос Уураїни. 2010. № 207. С. 20.
Тендінтна Н. М. Передовсім – бути людиною: навчальний посібник до вивчення творчості Олеся Ульяненка. Слов’янськ: СДПУ, 2011. 208 с.
Тиховська О. М. Етноархетипна семантика образу вовкулаки у фольклорі Закарпаття. Львівський філологічний часопис. Науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. № 8. 2020. С. 177–184.
Ульяненко О. Без цензури: Інтерв’ю. Упорядник Мирослав Слабошпицький. Київ: Махаон-Україна, 2011. 376 с.
Ульяненко О. Син тіні: роман. Тернопіль: Джура, 2006. 204 с.
Ульяненко О. Сталінка; Дофін Сатани: [романи]. Харків: Фоліо, 2003. С. 5–109.
Франц М.-Л. фон. Феномены Тени и зла в волшебных сказках [перевод с англ. В. Мершавки]. Москва: Независимая фирма «Класс», 2010. 360 с.
Хофман Т. Литературные этнографии Украины: проза после 1991 года [пер. с нем. Т. Набатниковой]. Санкт-Петербург: Алтея, 2016. 448 с.
Штейнбук Ф. Конвергенція тілесних мікротопосів у сучасній світовій літературі. Київ: Видавничий дім Дмитра Бурого, 2014. 248 с.
Штейнбук Ф. Піл «Знаком Саваофа», або «Там, де…» Ульяненко: монографія. Ч. 1. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. 396 с.
Юнг К. Архетип и символ. Санкт-Петербург: Ренессанс, 1991. 262 с.
Юнг К. Человек и его символы. Москва: Серебряные нити, 2006. 352 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a) Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c) Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).