Полісемантичний комплекс «море» у художній прозі М. Хвильового
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.3(91).2019.16-25Ключові слова:
"Арабески", "море як "замінник" інших образів" (Топоров), медуза, перли ("жемчуг"), смисл, творчість, мерехтіння значень.Анотація
У статті досліджуються способи формування та функціонування полісемантичного комплексу "море" в художньому проекті Миколи Хвильового. Цей комплекс функціонує як топос "іншого" світу ("Синій листопад", "Лілюлі", "Редактор Карк", "Прелюдія"), як маніфестація ідеї амбівалентності життя та метафізичної природи творчості ("Арабески"). Саме "Арабески" є фокусним текстом, у якому рефлексії українського модерніста стосовно статусу Слова як універсальної формули творення зосереджено навколо послідовної семіотизації атрибутів моря, ключовими із яких є медуза, риба, перли ("жемчуг"). Відчитування тексту з урахуванням думки В. Топорова стосовно того, що існує "морська" ситуація зовсім іншої природи: описується не власне море, а дещо інше, для чого море виступає лише формою опису, своєрідною глибинною метафорою, яка розкриває потенціал формування смислових площин. У текстах такого типу, які продукує М. Хвильовий, часто принагідно сказане/написане виявляється на рівні інтерпретації ключовим, концептуальним. Дискурс плинності, неповторності кожної творчої миті в тексті формує сугестія крихкого, мерехтливого, блискучого. Лексія "медуза горить" привертає увагу через органічну включеність у парадигматичний ряд "горить циферблат", "горить будинок на розі", "горить костьол", "горить маяк". Інтенсивність і частотність функціонування маркера перли ("жемчуг") у тексті М. Хвильового сигналізують про його особливу смислотворчу місію. Комплекс семіотичних кодів на позначення риби в "Арабесках" демонструє полісмислову ситуацію абсурду. Артикулювання "халатниками" ‒ "комунарами" проблеми "дохлої гнилої риби, трохи не кращих яєць" розгортається в дискутування проблеми того, "що появилось раніше: мисль чи слово". Отже, художній проект М. Хвильового, який реалізується також у площині інтенсивної експлуатації комплексу "море", демонструє одночасно маніфестацію і трансформацію уявлень про тотожність акту космогонічної креації й творення тексту та перспективу глибинної авторефлексії для автора.
Посилання
Аверинцев С. От берегов Босфора до берегов Евфрата. Антология ближневосточной литературы I тысячелетия н.э. Москва, 1994. С. 35–40.
Лотман Ю. Несколько мыслей о типологии культур. Языки культуры и проблемы переводимости. Москва, 1987. С. 102–110.
Лотман Ю. Структура художественного текста. Об искусстве. Санкт-Петербург, 1998. С. 14–288.
Мелетинский Е. М. Поэтика мифа. Москва, 1976. 407 с.
Муслієнко О. Абсурд у семіосфері художньої прози Миколи Хвильового : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Харків, 2017. 20 с.
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Персі Біші Шеллі. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму. Тернопіль, 2001. С. 306–323.
Топоров В. Архетип моря. "Морской" синдром. Странный Тургенев. Москва, 1998. С. 102–127.
Топоров В. О "поэтическом" комплексе моря и его психофизиологических основах. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Москва, 1995. С. 575–622.
Топоров В. Эней – человек судьбы. Москва, 1993. 325 с.
Хвильовий М. Листи до Миколи Зерова. Твори / упоряд., передм. і прим. М. Г. Жулинського, П. І. Майдаченка. Київ, 1990. Т. 2. С. 840–882.
Хвильовий М. Твори : у 2-х т / Упоряд. М. Жулинський та П. Майдаченко. Київ, 1990. Т. 1. 650 c.
Чернышов Ю. Г. Мореплавание в античных утопиях. Быт и история в античности. Моска, 1988. С. 88–113.
Шадрин А. А. Реальность пограничного существования "Я" в "мыре" Даниила Хармса : монография. Ижевск, 2009. 122 с.
Элиаде М. Очерки сравнительного религиоведения. Моска, 1999. С. 398–400.
Юнг К. Г. Душа и миф: шесть архетипов / пер. с англ. В. Наукманов. Киев, 1996. 384 с.
