Етюд «Примара» Лесі Українки як смисловий палімпсест
DOI:
https://doi.org/10.35433/philology.2(90).2019.24-32Ключові слова:
інтерпретація, рецептивна естетика, архетип, психологія натовпу, змій-полоз, поводир, погонич.Анотація
У статті окреслено смислову стереометрію етюду "Примара" Лесі Українки через інтерпретацію символів тексту (примари –змія-полоза (зграї людей), поводиря, погонича). На підставі опрацьованих джерел представлено основні результати тематично-проблемного аналізу, які зводилися до однозначного трактування символів у ньому. Крізь призму естетичного аналізу, психоаналітичного підходу, ціннісних орієнтацій письменниці з'ясовано, що модерністична техніка письма, наративна стратегія відкритого твору спонукає до читацького діалогу, співтворення багатозначності образів. Акцентовано увагу не так на їхній архетипності, як на текстовій позиції, конотаціях, алюзіях до інших творів, обґрунтуванні мотиву відбору авторкою певного слова-символу. Спостережено рецептивну варіантність художнього тексту через сугестію слова, образів, контексту. Окремий розділ статті присвячено дослідженню філософського підґрунтя символів поводиря й погонича в розумінні психології натовпу. Відстежується авторське застереження – не втрачати пильності, коли проводир перетворюється на погонича, маніпулює свідомістю, позбавляючи індивіда права вибору, самостійності мислення й дії. Через порівняльно-типологічні зіставлення з іншими творами письменників ("Примари" Г. Ібсена, "Сліпці" М. Метерлінка, "Мойсей", "Похорон" І. Франка) з'ясовано актуальність теми героя й натовпу, ідеї та її втілення в літературі порубіжжя. Уся картина зображуваного не видається схематичною, позбавленою конкретики. Мінливість, а водночас і повторюваність, динамічність епізодів підпорядкована створенню множинності сенсів. Розімкненість смислових меж тексту спонукає до повторних інтерпретаційних практик. Водночас очевидна текстова віддаленість асоціацій провокує певні труднощі в рецепції. Але саме на такій дистанції можна віднайти мистецьку своєрідність твору. Незавершеність, відкритість твору на подієвому та наративному рівнях – ознака креативних перспектив твору.
Посилання
Головій О. "Примара" Лесі Українки як експресіоністський текст. Волинь філологічна: текст і контекст. Вип. 23 : Літературний експресіонізм в інтермедіальному контексті / упоряд. Т. П. Левчук. Луцьк, 2017. С. 22–34.
Голод Р. Штрихи до генези Франкової повісті "Boa constrictor" Українське літературознавство. Львів, 2012. Вип. 76. С. 10–19.
Донченко О. Архетипи – спільне в нашому житті (розпізнавання архетипів як шлях до унікальності) Психологія особистості. Івано-Франківськ, 2011. № 1(2). С. 170–181.
Жарких М. Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки. URL : https://www.l-ukrainka.name (дата звернення 12.11.2019).
Завадська В., Музиченко Я., Таланнчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології / Під заг. ред. О. Таланчук. Київ, 2002. 442 с.
Колошук Н. Про оповідання Лесі Українки "Примара". Волинь філологічна: текст і контекст. Леся Українка і персоналії епохи / упоряд. Т. П. Левчук. Луцьк, 2018. Вип. 26. С. 245–247.
Кулінська Л. Проза Лесі Українки. Київ, 1976. 176 с.
Третяченко Т. Художня проза Лесі Українки: Творча історія. Київ, 1983. 288 с.
Українка Леся. Зібрання творів: в 12 т. Прозові твори. Перекладна проза. Київ, 1976. Т. 7. 567 с.
Українка Леся. Зібрання творів: в 12 т. Листи. Київ, 1978. Т. 11. 628 с.
Франко І. Зібрання творів: в 50 т. Київ, 1981. Т. 31.
Юнг К. Аналитическая психология и воспитание. Божественный ребенок: Аналитическая психология и воспитание. Москва, 1997. С. 19–59.
Якубський Б. Леся Українка-белетрист. Твори. Проза. Харків, 1929. Т. 10. 298 с.
Яструбецька Г. Естетичне як енергематичне у творчості Лесі Українки (на прикладі оповідання "Примара"). Волинь філологічна: текст і контекст / упоряд. Т. П. Левчук. Луцьк, 2018. Вип. 26. С. 232–240.
