Метафізична проблематика та бароковий консептизм поезії Данила Братковського: єдність змісту і форми

Анотація

Стаття присвячена дослідженню метафізичної складової поетичного світу Данила Братковського, взаємопов'язаності та взаємопроникності в його творчості метафізичних сенсів та барокового консептизму. На підставі аналізу поетичної збірки "Світ, по частинах розглянутий" (Краків, 1697) показано, що поезія Данила Братковського сполучає раціоналістичний спосіб поетичного переживання з ірраціональним, метафізичним, що простежується в підтекстах. У творах ці рівні авторських інтенцій постають у співвідношеннях земного – небесного, тілесного – духовного, тимчасового – вічного. Наголошено, що центральною в художньо-філософській концепції Данила Братковського є ідея світу як цілісної системи, відповідно впорядкованої рядом метафізичних універсалій, із-поміж яких виділяються Бог, Людина, Смерть, Пекло, Вічність. Показано, що сполучною ланкою й вершиною в цій системі буттєвих понять є Творець. На прикладах віршів Данила Братковського проілюстровано таку характерну особливість барокової літератури, як схильність до взаємопроникнення метафізичних сенсів та барокового консептизму. Поетичні твори Данила Братковського зазвичай утілені в жанрову форму епіграми (фрашки) із притаманним їй консептизмом. Автор вдається до реалізації таких консептичних прийомів словесної гри, як повтори, фонетичні співзвуччя, протиставлення, омоніми та пароніми. Вірші поета часто засновані на парадоксах, іронії, символізмі та алегоризмі образів, поширених метафорах та інших консептичних прийомах. Це дало підстави у влучній, несподіваній формі висловити метафізичні ідеї та судження. Здійснений аналіз доводить: вірші Д. Братковського слугують підтвердженням одного з основних принципів стилю бароко – його синтетичності, унікальної здатності поета через піднесення естетичної цінності інтелектуального напруження (консептизм) осягати невідоме й незрозуміле, що становить метафізичний вимір буття. Авторка робить висновок, що синтез змістового й формального рівнів у віршах Д. Братковського є запорукою їх ідейно-художньої цілісності та довершеності.